Тиждень як тиждень, бо січень як січень: перевантажений святами, а значить, не вельми щедрий на прибутки у виробничій сфері; окроплений райдужними обіцянками урядовців, мовляв, житимемо краще, незважаючи ні на що.
На що? Звісно, на інфляцію, привид якої перейшов з минулого року в січень нинішнього. На минулому тижні його бачили в енергетиці, звідки надійшла звістка про підвищення з лютого вартості природного газу для промислових споживачів на три відсотки. Зауважте: з січня на три, з лютого на три... Мізерія, але якщо природний газ дорожчатиме так стрімко, чого доброго, підскочить у ціні електроенергія, яку поки що знижували, а там — підвищуй житлово-комунальні послуги, квартплату, на що вже зважилися на Львівщині.
Право торгувати електроенергією за нерегульованим тарифом у Нацкомісії з регулювання електроенергетики (НКРЕ) минулого тижня обстоювали вже молокозаводи. І небезуспішно, судячи з того, що Харківський молочний комбінат, де генерувальних потужностей не набагато більше, ніж у козла молока, домігся свого.
Показово й інше. НКРЕ висловила обурення тим фактом, що НАК «Нафтогаз України», піднявши ціни для промспоживачів природного газу, перевищила свої повноваження. А НАК і бровою не повела, вказавши на те, що з 1 січня цього року набрав чинності Цивільний кодекс, згідно з яким йому таке право надається, якщо ціни не регулюються державою. Відповідь прес-служби «Нафтогазу України», попри недолугу стилістику, варто зацитувати: «20 січня 2004 року в Україні не було здійснено держрегулювання цін на природний газ, який НАК постачає промспоживачам»...
Може, тому не було, що всі сили кинули на хлібний ринок? Привид інфляції сім днів на тижні у буквальному розумінні слова шелестів департаментами МінАПК. Щойно Прем’єр-міністр Віктор Янукович доручив Першому віце-прем’єрові Миколі Азарову розібратися з цінами на хліб у регіонах, так і зашелестіло. Хлібну інспекцію уряд перейменував на держінспекцію з контролю за якістю і з моніторингу, здійнявши хвилю малозмістовних паперів. Рішучого опору громадськості зазнали інші папери — захищені голограмами копії сертифікатів відповідності продовольчих товарів, що перебувають у роздрібній торгівлі. Намір виконавчої влади примусити виробників подбати про такі копії, зрозуміло, спричинить зростання цін на продовольчому ринку; розплатитися за новацію доведеться покупцям, споживчий кошик яких сьогодні складається на дві третини саме з продовольчих товарів.
Критичний погляд на якість поточного державного регулювання висловлювався і на VІ Конгресі ділових, наукових і творчих сил Україні, який пройшов минулого тижня в Українському домі столиці. В оприлюдненій тут заяві до керівників держави та громадськості його учасники висловили занепокоєння «нерідко ідеологізованими підходами до вирішення завдань щодо розширення ринків, усунення торговельних обмежень, дискримінаційних тарифів і цін, спрощення митного режиму тощо». На форумі зазначали, що замість очікуваних змін, які надає Закон України «Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (не лише тиражувати, а й аналізувати результативність прийнятих документів. — Авт.), країна одержала відставку Інни Богословської.
На що тепер спирається доморощене держрегулювання, я збагнув у спілкуванні з управлінцями цінового моніторингу головного аграрного відомства країни. На запитання, в якій області сьогодні найдешевший, а в якій найдорожчий хліб, високопоставлений чиновник відповів запитанням: «Ви вважаєте, що я не ціную свою посаду?»
Як на мене, тисячі наших чиновників цінують свої посади надміру, але зараз не про це. В Одесі мене запевнили, що завдяки картковій системі та клопотанню муніципальної влади тут чи не найдешевший хліб у країні. Поцікавився у Сумах, де восени встановлювали прикордонні пости, щоб запобігти вивезенню з області зерна: житній — 1,44 гривні, білий — 1,72. У Харківській області за буханець пшеничного просять не більш як 1,26 гривні, житнього — 1,54. Але в Харкові продають і «Губернський» за гривню. Десь доплачують на хліб малозабезпеченим, десь — хлібопекарням. Усього цього немає в Сімферополі. Вартість хліба тут майже така само, як в інших регіонах, але рентабельність ВАТ «Кримхліб» не п’ять відсотків, як деінде, а нульова. Це, за словами гендиректора Тетяни Хміль, наслідок подорожчання борошна (за тонну пшеничного борошна віддають зараз 1734 гривні, житнього — 1308), відсутності цінової дотації з боку місцевих органів влади, невиконання міськрадою домовленостей про співробітництво. Отже, через невиконання постанови українського уряду № 1747, яку називають стабілізаційною. Про якість цієї постанови, прийнятої, вважаю, запізно (в листопаді минулого року), оператори ринку невисокої думки. Однак, як з’ясувалося, місцеві чиновники також, оскільки постанова «рекомендує», а не «зобов’язує». От і виходить, що уряд приймає або непевні рішення з негарантованим виконанням, або цілком конкретні, але непрямої дії. До останніх на тижні можна віднести скасування ПДВ на підгузки, які у нас уже називають памперсами, і роздачу, за словами нашого читача, слонів пенсіонерам. Саме минулого тижня вони одержали першу реформовану пенсію, переважно додаткові 4—6 гривень. І старі люди мають рацію: такі реформи, швидше, дискредитують владу, ніж посилюють її авторитет.