Нова норма: Верховна Рада України ухвалила Закон «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Це означає, що на законодавчому рівні визначено порядок реалізації закріплених у низці міжнародних актів і гарантованих нам Конституцією України прав на свободу пересування та вільного вибору місця проживання. А крім того, встановлено і випадки обмеження цього права.
Закон визначає два нові принципово важливі правові положення. Перше зводиться до того, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території.
При цьому під свободою пересування слід розуміти право зазначених осіб вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися територією України в будь-якому напрямку, в будь-який спосіб, у будь-який час (обмеження визначено законом). Вільний вибір місця проживання чи перебування передбачає право таких осіб на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони бажають проживати чи перебувати, за винятком обмежень, що також встановлені законом.
Друге положення полягає в тому, що реєстрацію місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можна сприймати за умову реалізації згаданих прав і свобод, як так само не можна вважати і підставою для їх обмеження. Образно кажучи, це своєрідний останній цвях у домовину обмежень, спричинених пропискою. Пригадаймо, що без неї не можна було влаштуватися на роботу, поселитися в готель, одержати житло тощо.
Замість прописки закон передбачає реєстрацію місця проживання особи та реєстрацію місця перебування особи (це різні речі!). Реєстрація полягає у внесенні відомостей до паспорта про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси та внесення цих даних до відповідного державного реєстру.
Відповідно до ст. 6 цього закону, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов’язані протягом 10 днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Місцем проживання закон визнає адміністративно-територіальну одиницю (місто, село, селище), на території якої особа проживає строком понад 6 місяців на рік.
Для реєстрації особа подає такі документи:
1) письмову заяву (діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто);
2) паспорт (якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження);
3) квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
4) два примірники талона зняття з реєстрації.
Закон забороняє вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, крім вище перерахованих, документів. І, що принципово, заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
У разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження органу реєстрації, слід протягом 7 днів письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації (це можна зробити самому або через законного представника). У такий само семиденний термін відбувається і зняття з реєстрації місця проживання на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, свідоцтва про смерть. З реєстрації знімуть і за остаточним рішенням суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою чи померлою.
Реєстрація місця перебування (ст. 8 закону) здійснюється за заявою особи упродовж тижня після прибуття. Місцем перебування закон визначає адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком менше 6 місяців на рік. Під час реєстрації місця перебування особи інформація про неї повідомляється до органу реєстрації за місцем її проживання.
ЗвертаЄмо увагу, що за цим законом (ст. 12) свободу пересування може бути обмежено на певних територіях (зокрема, у прикордонній смузі; на територіях військових об’єктів; на приватних земельних ділянках), а також певним категоріям осіб (зокрема, узятим під варту, засудженим до позбавлення або обмеження волі; узятим під адміністративний нагляд; тим, хто згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягає примусовій госпіталізації та лікуванню; шукачам притулку; особам, призваним на дійсну строкову службу до Збройних Сил).
За подібних підстав цей закон (ст. 13) обмежує вільний вибір місця проживання. До речі, обмеження вільного вибору місця проживання передбачено для осіб, які не досягли 16-річного віку.
Згідно з прикінцевими положеннями закону, місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим. Якщо особа подала заяву про зміну місця проживання до набрання чинності цим законом, реєстрація місця проживання здійснюється за правилами, які діяли на момент прийняття цього закону.
Для довідки: закон ухвалено парламентом 11 грудня 2003 р. Він набрав чинності з 15 січня 2004 р.