Будь-хто скаже, що діти надто обізнані в питаннях статі. Телебачення, глянцеві молодіжні журнали з усіх сил намагаються їх «просвітити». Але що іноді стримує нас від нерозважливих імпульсивних вчинків? Моральність, яка регулює усі сфери життя людини.
Отже, завдання педагогіки — ознайомити дітей із абсолютними цінностями та сприяти тому, щоб вони стали нормою їхнього життя. Маючи чіткі моральні орієнтири та розвинуте сумління, дитина знатиме, як вчинити в тій чи тій ситуації. У виборі вона буде свідомою, самостійною особистістю, а тому сліпо не наслідуватиме зразки поведінки оточуючих людей чи героїв телеекрана.
Другий варіант — розповісти дітям про фізіологію та гігієну статевого життя, пояснити, як користуватися контрацептивами. Може, це той варіант, який допоможе дітям «жити щасливо та безпечно»: не хворіти на венеричні хвороби, зокрема СНІД, не вагітніти у молоді роки? До того ж саме такий шлях обрали мас-медіа та шоумени. Нещодавно у Києві відбулася молодіжна акція під гаслом «Насолоджуйся життям, живи безпечно». Це гасло, на мою думку, є втіленням «американської антропоцентричної педагогіки», що замовчує причини і «намагається» лише полегшити наслідки. Ця недолугість нав’язується і нам.
Непоправної шкоди здоров’ю наших дітей та підлітків завдають інфекції, які передаються статевим шляхом, особливо сифіліс. Серед дівчаток віком до 14 років за останнє десятиріччя його поширеність збільшилася в 58,2 разу, в хлопчиків — у 45,5 разу; в дівчат-підлітків віком 15—17 років — у 31,2 разу, в юнаків — у 20,2 разу.
Кількість абортів у дівчат-підлітків щороку становить більш як 10 тисяч.
За кордоном апробовано різні програми статевого виховання, які мають на меті знайомити дітей із засобами контрацепції, профілактикою венеричних захворювань тощо.
Сучасний стан сексуальності серед підлітків, скажімо, у США, трактується як «сексуальна істерія». Планка вступу в статеве життя знизилася до 12 років, і, як наслідок, 70 відсотків дівчат до закінчення школи вже мають досвід сексуальних стосунків. Проте в таких умовах американські вчителі навіть не намагаються покращити ситуацію, а лише вчать дітей, як уникати вагітності чи венеричних захворювань. У такий спосіб вони формують у підростаючого покоління безвідповідальність.
А що робити нам? Як нерозважливий лікар лікувати наслідки «статевої грамотності» дітей та підлітків чи займатися профілактикою? Вважаю, все ж таки основну увагу слід приділяти моральному вихованню дітей та молоді, надмірно не акцентуючи на проблемах статевого виховання.
І пам’ятати: статева розпуста призводить до розкладання родини, а розкладання родини — до розкладу держави.
Олена НЕВМЕРЖИЦЬКА,аспірант кафедри педагогіки Дрогобицького державного педуніверситету імені Івана Франка.
Львівська область.
