Чи доводилося вам бувати всередині мильної бульбашки? Мені — так! І у Водно-інформаційному центрі, що працює у центрі Києва, кореспондентом у такій оболонці, скажу я вам, нікого не здивуєш. Адже подібних цікавинок тут не бракує.
Розташований центр у тридцятиметровій водонапірній башті, побудованій 1876 року. Наприкінці XІX—на початку XX століття вона разом із двома своїми «сестрами» (1872 та 1977 років «народження») щодня забезпечувала центральну частину міста та Поділ 270 тисячами відер води. Середульшу «сестрицю» використовували за призначенням до 1939 року. Колишній обслуговуючий персонал жив на другому поверсі споруди аж до 1962-го. Нині башту відреставровано, а в її підземеллі — в тогочасному резервуарі чистої води — й розміщено експозицію.
Задираєш голову й бачиш водоканалізаційну систему міста — з-поміж труб звисають корені дерев. Далі показано в розрізі артезіанську свердловину, в якій булькотить водичка юрсько-сінаманського періоду. Поряд — дерев’яний колодязь. У давні часи це була ознака заможного господаря.
Експозицію нераціонального використання води — зламані бачки унітазів та протікаючі крани — завершує прозора труба, в яку у прямому й переносному значенні вилітають наші з вами грошики.
Найунікальнішим експонатом експозиції екскурсовод Ольга Островська називає велетенський унітаз, що дорослому чоловікові — вище пояса.
Є можливість побувати в міському колекторі та познайомитися з його мешканцями — величезними пацюками. Звісно, це тільки опудала, а сам колектор —недіючий фрагмент 2400-кілометрового київського колекторного підземелля.
Є тут і гейзери, водоспади, грім та дощ — антураж макета кримської печери.
Та чи не найбільше відвідувачам подобається ігровий майданчик. Саме тут кожний бажаючий може потрапити всередину мильної бульбашки. Або пустити бульбашку, як у дитинстві, — тільки дуже велику. Скажімо, одна з моїх була не менш як півметра в діаметрі! За спостереженням екскурсоводів, особливістю цього майданчика є те, що чим старший відвідувач, тим більше йому тут подобається.
Візитка центру — веселий персонаж Краплинка. Навіть одну з екскурсоводів звати Марина... Крапля! Та й усі ми, зрештою, можемо так називатися, адже відомо, що людське тіло на 70 відсотків складається саме з води. І прожити без неї, на відміну від їжі, ми можемо не більше трьох-п’яти днів.