Промислове виробництво в Україні торік зросло на 15,8 відсотка. Безперечно, до такої міри високий результат вітчизняної економіки потребує предметнішого коментаря, по який ми звернулися до радника Голови Нацбанку Валерія ЛИТВИЦЬКОГО.
— Валерію Олексійовичу, якщо не помиляюся, до минулого року рекордним для промисловості був 2001-й. Тоді темпи промислового виробництва сягнули 14,2 відсотка...
— Скажу більше: торік промисловість досягла найкращого результату, принаймні за останніх 35 років, що вирішальним чином вплинуло на прикінцеві суспільні доходи країни. Власне, я передбачав це ще в листопаді, коли стало зрозуміло, що промисловість майже безболісно пройшла анемічний період свого розвитку. Кажу майже, бо падіння виробництва через сезонний чинник у листопаді проти жовтня становило 7,7 відсотка — більш як торік, зате менше ніж у тріумфальному 2001-му, про який ви згадали. Стабілізація динаміки промислового виробництва в листопаді відбулася закономірно, оскільки в жовтні всі галузі економіки демонстрували позитивну динаміку, а ті, що орієнтовані на експорт, у 3—4 рази перевищували минулорічні темпи. Нагадаю, в жовтні машинобудування дало 34,2 відсотка приросту проти 15,5 відсотка у промисловості загалом, харчова і легка промисловість перевищили минулорічний темп у 3—4 рази, випереджали середньопромисловий темп деревообробна і паперова галузі... Нема чого критися, уряд таки серйозно недооцінив перспективні можливості розвитку промисловості та рушійну силу інвестиційних ін’єкцій попередніх років. На відміну від 2002-го всі підгалузі промисловості засвідчили позитивну динаміку.
— Можна уявити, який масштаб недооцінки можливостей економічного розвитку, адже на початку минулого року уряд прогнозував семивідсотковий випуск промислової продукції. А які зміни сталися в самій структурі промислової продукції?
— Про машинобудування я вже сказав. Воно стало лідером за темпами зростання (35,8 відсотка проти 15,8 у промисловості). Динаміка цієї галузі втричі перевищила минулорічну (11,3 відсотка). Це надзвичайно тішить, оскільки вказує на те, що економіка країни, нехай і не так швидко, як того хочеться, позбувається іміджу сировинної та напівфабрикатної. Звичайно, це лише початок перемін. Орієнтовані на експорт «напівфабрикатні» галузі, як, скажімо, металургія та хімічна промисловість, ще відіграють у структурі промисловості домінуючу роль: вони збільшили свою питому вагу за підсумками року відповідно на 1,6 та 0,3 відсотка.
На жаль, погіршилася структура обробної промисловості. Харчова і легка, які більш орієнтовані на потреби населення, скоротили свій внесок у загальноіндустріальний випуск відповідно на 0,6 та 0,2 відсотка.
— Що нас може очікувати цього року з огляду на цінову ситуацію?
— Минулорічні темпи зростання у навряд чи буде перевершено. Для збереження високої динаміки промисловості є достатньо висока вихідна, проте база, з якою порівнюватимемо результати року, самі розумієте, просто безпрецедентна. Але дорогу подужає той, хто йде вперед. Двозначного темпу зростання можна досягти за умови збереження, а то й поліпшення зовнішнього попиту. Треба наростити і споживчий попит. Для цього маємо непогані резерви — введення нового мінімального розміру зарплати, повернення до міжпосадових співвідношень в оплаті праці і зменшення податку на доходи фізичних осіб. Можна розраховувати і на те, що минулорічна інвестиційна хвиля допоможе подолати традиційну зимову рецесію. Поточна цінова ситуація — складна, але обнадійлива. Передусім тому, що торік зменшився розрив між зростанням цін виробників та роздрібними цінами. Нагадаю: 2002-го оптові ціни зросли на 5,7 відсотка, а роздрібні зменшилися на 0,6. Минулоріч оптові ціни зросли на 11,1 відсотка, а роздрібні — на 8,2. Тож зміна роздрібних цін торік уже не обмежувала рух оптових, як у 2002-му. Тому оптові ціни зросли удвічі швидше. Але не забувайте: водночас прискорилася й динаміка промислового виробництва! Цього року потенціал відкладеної інфляції зменшився. Уповільнене зростання цін може дещо загальмувати темпи випуску промислової продукції. Але це краще за можливий «перегрів» в індустріальному секторі, який закінчується спадом та дефляцією. Отже, двозначна цифра зростання промисловості (10—12 відсотків) бажана. Вона дає можливість відновити у 2005-му рівень промислового виробництва 1990 року.
— Як збирається підтримувати динаміку індустріального зростання Національний банк?
— Він спиратиметься у своїй діяльності на вивірені пріоритети. По-перше, на стабільний курс гривні, що надійно захищатиме гроші від інфляції та ефективно сприятиме експорту продукції. По-друге, на раціональне забезпечення грошової пропозиції для задоволення зростаючого попиту промисловості. Але тільки не за рахунок накопичення кредитних ризиків. Хочу нагадати, що торік кредитна активність з боку банківської системи була найвища за всі роки економічного зростання — 63 відсотки, а приріст грошової пропозиції (46,2 відсотка) став рекордним з часу запровадження гривні. Така кредитна експансія вкупі з власними ресурсами підприємств сприяла досягненню рекордних результатів індустрії за підсумками року. Якесь охолодження кредитної активності, звичайно, допустиме. Але тільки якесь. Буде попит на гроші, то Нацбанк його задовольнить. Але лише здоровими грішми. Тому зниження інфляційного податку до 4—5 відсотків залишається головним пріоритетом.
