30 років тому у Вінниці відбулися перші змагання зі спортивного орієнтування. Відтоді у місті над Бугом виросли 13 майстрів спорту (один із них — Сергій Русецький — удостоєний звання майстра спорту міжнародного класу). Усі вони — вихованці заслуженого тренера України Людмили Пронтішевої. Щоправда, нині вона змушена займатися ще однією справою — «відвойовує» приміщення клубу. Не тренерське це діло, та що вдієш...
Засиділися у квартирантах...
Спортклуб «Схід» створено ще 1 січня 1986 року рішенням Вінницького міськвиконкому. Хоча знаходиться клуб у невеликому приміщенні (воно належить ЖЕКу №6), зате у зручному місці: зовсім поруч, через дорогу, починається лісопаркова зона. Кращих умов для тренувань спортсменам годі шукати. Клуб є філіалом однієї із ДЮСШ міста. Заняття організовано на рівні програм, затверджених Міносвіти і спортивними відомствами. Та найголовніше — його вихованцям поталанило на керівника. З Людмилою Пронтішевою пов’язані найважливіші перемоги вінницьких орієнтувальників.
Протягом усього часу існування клубу, на щастя, не виникало жодних проблем з орендованим приміщенням. Та нині комунальники почали дедалі частіше нагадувати, що «Схід» засидівся у квартирантах. «Якщо нас виселять, — не приховує занепокоєння Л. Пронтішева, — на вулиці опиниться більш як сто дітей».
Пронтішева не перестає переконувати чиновників, що не можна цього допустити. З її думкою нібито погоджуються. Принаймні у спорткомітеті міста підтримують позицію керівника клубу. Але ніхто не може з певністю сказати, коли остаточно буде поставлено крапку у цій справі.
У скверик, де знаходиться клуб «Схід», поспішають не лише молоді спортсмени. Недавно Л. Пронтішева запросила сюди ветеранів. Зустріч їх з нинішніми вихованцями приурочили саме до 30-річчя проведення перших у Вінниці змагань спортивних орієнтувальників. 14 ветеранів, які відгукнулися на запрошення, з гордістю розглядали нагороди вихованців клубу. 340 разів вони перемагали на міжнародних, всесоюзних і республіканських змаганнях.
За власні гроші...
До Вінниці Пронтішева переїхала з Хмельницького. Там закінчила технологічний інститут побутового обслуговування. Щоправда, мріяла про факультет фізичного виховання. Бо давно «захворіла» спортивним орієнтуванням. Проте батьки вважали, що отримана спеціальність повинна дати можливість заробляти на хліб, а спорт... Знали б вони, що на хліб донька зароблятиме якраз тією справою, до якої прикипіла серцем змалечку...
Після інституту Людмила стала керівником спортивної секції з улюбленого виду спорту. Водночас сама активно займалася ним. Здобула звання майстра спорту. Однак, каже співрозмовниця, не відчувала, що її справа комусь потрібна. Крім самих спортсменів, звичайно. Тому намір батьків повернутися до Вінниці подарував їй певну надію.
У Вінниці Людмила знайшла однодумців. Величезною удачею стало створення спортклубу. Нині це — визнаний центр підготовки майстрів-орієнтувальників. Не менш важливо, що тут знаходять для себе заняття юні. Був випадок, коли із міської школи №21 учні прийшли цілим класом — записатися до клубу. Такі «спалахи» трапляються зазвичай, коли вінницькі орієнтувальники повертаються з престижних змагань, як то кажуть, на коні.
Втім, проблем у спортсменів не менше, ніж перешкод на етапах змагань. Ніколи не вистачає коштів для поїздки на змагання. Надто ж коли вони проходять за кордоном. Інколи тренер використовує для цього власне авто: садовить у нього спортсменів, сама — за кермо, і гайда. Дехто купує спортінвентар за свої кревні. «На вітчизняних лижах швидко не поїдеш, — каже Олена Стругальова, майстер спорту, учениця школи №21. — Добре, що батьки не відмовили мені, дали грошей. Тепер маю такі лижі, на яких можу на рівних змагатися на міжнародних змаганнях, — фірми «Фішер».
Попереду — Фінляндія
Олена Стругальова найкраще заявила про себе на чемпіонаті України із зимового орієнтування 2003 року, що проходив на Львівщині. За віком дівчина не потрапляла до дорослої команди. Але так склалися обставини, що треба було виручати старших: перед забігом в естафеті захворіла одна із спортсменок. Тренер ризикнула: до естафетної «ланки» у складі 28-річної Людмили Єрьоменко і 21-річної Тані Ткачук долучила юну Стругальову.
Олена стартувала на останньому етапі. Слідом за нею йшла представниця Київської області — дебела молодиця, поряд з якою Олена нагадувала стеблинку. Можливо, тому вболівальники активніше підтримували вінничанку. І вона не підвела команду. Збірна вінничанок здобула перше місце. Взагалі ті змагання були найудаліші для жіночої команди з міста над Бугом: вони ще у двох видах змагань піднімалися на найвищу сходинку.
Олена Стругальова у червні 2003 року на чемпіонаті Європи у Словаччині здобула почесне третє місце. Краще за неї серед представниць України на тих змаганнях не виступив ніхто.
Наприкінці січня 2004 року (з 19 по 25) Олена у складі нашої збірної братиме участь у юнацькій першості Європи, що проходитиме у Фінляндії. До речі, там же відбудуться ще одні змагання — чемпіонат світу серед юніорів. На них честь нашої країни захищатимуть іще двоє вінничан: кандидати у майстри спорту Андрій Бородін та Григорій Лемешев. Усі вони мріють повернутися з Фінляндії з перемогою. У їхнього тренера тим часом інші клопоти: «розкрутити» когось із спонсорів на хоч якусь допомогу...
Вінниця.
