Новорічно-різдвяні канікули політиків закінчилися. Учора мав розпочатися завершальний пленарний тиждень четвертої сесії Верховної Ради України. Напевне, не треба нікому пояснювати, що нинішній політичний рік буде чи не найскладнішим у житті нашої країни. І визначатиметься він передусім двома чинниками — конституційною реформою та президентськими виборами.

Новорічний сюрприз для політиків

Напередодні Нового року найвищий орган конституційного нагляду виніс вердикт: «В аспекті конституційних подань положення частини 3 статті 103 Конституції, за якою одна й та ж особа не може бути Президентом України більш як два терміни підряд, треба розуміти так, що це положення розповсюджується тільки на осіб, яких обирають на посаду Президента України після набуття чинності Конституції 1996 року».

Зрозуміло, коментарі не забарилися. Однак відчувалася розгубленість і політиків, і політологів. Одні з них вважають, що в такий спосіб Леонід Кучма зможе впливати на настрої народних обранців, які входять до парламентської більшості, для подальшого проведення політичної реформи. Другі висловлюють думку про те, що так президентське оточення обмежує можливості Прем’єр-міністра Віктора Януковича. Треті припускають варіант з призначенням «спадкоємця», тобто повторення російського сценарію 2000 року. Однак багато хто хоче почути точку зору Леоніда Кучми, який багато разів казав, що не балотуватиметься на третій термін. Декотрі з політиків уже звернули увагу на те, що в разі висунення втретє кандидатом на посаду глави держави Леоніда Кучми наслідки для України можуть бути непрогнозовані, аж до міжнародної ізоляції.

Проте Президент України і надалі тримає паузу, водночас робить кілька кадрових перестановок в уряді.

Час міняти кадри

«Голос України», коментуючи відставку Валерія Хорошковського з посади міністра економіки та питань євроінтеграції, звернув увагу на те, що вона відбулася невдовзі після підписання угоди між урядом і парламентською більшістю про формування коаліції. Але, як з’ясувалося, перестановок було набагато більше. Свої посади втратили міністр АПК Сергій Рижук, який поміняв столичну прописку на крісло голови Житомирської облдержадміністрації, та міністр промполітики Анатолій М’ялиця.

Хоч як дивно, ці перестановки стали несподіваними навіть для представників парламентської більшості. Як підкреслив у своєму коментарі координатор парламентської більшості Степан Гавриш, ці перестановки навіть не узгоджували з радою коаліційного блоку. Щоправда, Голова Верховної Ради України Володимир Литвин у своєму коментарі до кадрових перестановок зауважив, що всі кандидатури було узгоджено з представниками парламентської більшості.

І все-таки, на нашу думку, можна зробити висновок про те, що в уряді посилилися внутрішні суперечності. І не тільки. Схоже, урядовцям буде дедалі важче знаходити і спільну мову з парламентаріями. Тим паче що попереду непрості часи в економіці. Недарма Віктор Янукович, представляючи нового міністра економіки, завважив, що «десь треба брати гроші», бо, як відомо, податок на доходи громадян зменшився до 13 відсотків, а з 1 січня підвищено пенсії. Усе це дало змогу деяким аналітикам висловити думку про те, що вже навесні, коли в Кабміну закінчиться річний імунітет, його можуть відправити у відставку.

Щоправда, непроста ситуація і у Верховній Раді України, яку поки що важко спрогнозувати.

Камінь спотикання —політична реформа

Опозиція, схоже, налаштована рішуче і може піти на дестабілізацію ситуації і в парламенті, і в країні. Про це заявив минулого понеділка народний депутат Анатолій Матвієнко. Зокрема, він зауважив, що вони вимагатимуть, щоб Голова ВР Володимир Литвин відкликав свій підпис під постановою про голосування «руками» законопроекту змін до Конституції Медведчука—Симоненка. А також пообіцяли, що забезпечать нормальне голосування, але лише в тому разі, коли буде розглянуто всі законопроекти змін до Основного Закону країни та законопроект про вибори народних депутатів на пропорційній основі.

І, схоже, двом таборам буде важко знайти спільну мову. У понеділок так і не вдалося дійти компромісу. Опозиція не хоче чути своїх опонентів із більшості. Понад те, за словами представника соціалістів Станіслава Ніколаєнка, опозиційна «трійця» — блок «Наша Україна», Соціалістична партія та Блок Юлії Тимошенко — наполягатиме на проведенні референдуму про обрання глави держави парламентом.

У цій ситуації в цейтноті опиняється Кабінет Міністрів, який може так і не дочекатися потрібних законодавчих актів. Отож імовірне загострення соціально-економічної ситуації, яке, безперечно, може додати нових барв у конфлікт двох політичних таборів.

Тим часом очікується ще один вердикт Конституційного Суду, який почав розгляд подання глави держави про відповіді на три запитання, зокрема, що означає 30 днів, протягом яких парламент не може прийняти рішення.

Власне, про такий розвиток подій «Голос України» уже писав. А тому лише повторю. Можливий варіант, коли президентським виборам передуватимуть парламентські. За чинним законом про вибори народних депутатів. І немає сумніву: деяким політичним силам буде важко повторити свій результат 2002 року. Не тільки партіям чи блокам, навіть мажоритарникам. Тим більше виконавча влада продовжує змінювати кадри на місцях, укріплюючи свої тили, блокуючи фінансові можливості опозиції. Одне слово, події у 2004 році розвиваються за сценарієм, написаним ще торік. Однак чи підуть вони на користь Україні, народові, політикам? На це запитання відповіді немає.