Для кожного, хто знав, працював і підтримував дружні стосунки з Олександром Михайловичем Поживановим, надто сумними видалися перші січневі дні. 30 грудня 2003 року перестало битися серце видатного організатора металургійної промисловості України. За межу людського життя, у вічність, перейшла душа доброго друга, чуйного земляка, турботливого батька і чоловіка, глави дружної родини.
Олександр Михайлович Поживанов народився 11 червня 1934 року в Дніпропетровську. Трудову діяльність почав у 1949 році учнем токаря на дніпропетровському заводі «Спартак».
З 1956 по 1964 рік працював слюсарем, розливником сталі, сталеваром, майстром виробництва у конвертерному цеху заводу імені Петровського в місті Дніпропетровську. 1965 року закінчив Московський інститут сталі і сплавів, здобув професію інженера-металурга.
У 1964 році переїхав працювати до міста Липецька, на Новолипецький металургійний комбінат, у конвертерний цех №1 — майстром виробництва, згодом його призначили головним інженером цього підприємства.
Багато науково-технічних розробок у галузі металургійного виробництва, здійснених під керівництвом кандидата технічних наук Олександра Михайловича Поживанова, були запроваджені на заводах країни вперше та відзначені високими державними преміями і нагородами.
Отримавши призначення на посаду головного інженера Державного виробничого об’єднання «Південметалургпром», у 1988 році він повертається до міста своєї юності — Дніпропетровська, де знаходилося це об’єднання.
Олександр Михайлович Поживанов увесь свій багатющий досвід і величезні фахові знання сповна віддавав становленню української металургійної промисловості. Особливу підтримку вітчизняній металургії надавав він, працюючи у 1991—1992 роках головою Державного комітету України з питань металургійної промисловості.
За роки наукової діяльності доктора технічних наук, професора Олександра Михайловича Поживанова у металургії сформувалася своєрідна школа галузі, де він був лідером. За його участю здійснено понад 300 авторських винаходів, зареєстровано 16 міжнародних патентів. Він — автор 150 науково-технічних статей, п’яти підручників із сталеплавильного виробництва.
Йому випало жити на зламі двох століть і двох тисячоліть, у двох великих країнах — Радянському Союзі та незалежній Україні. Все його життя було присвячено провідній промисловій галузі — металургії. Там він досяг найвищих професійних висот. Невтомна праця і продуктивна наукова діяльність Олександра Михайловича Поживанова завжди були гідно вшановані.
Олександр Михайлович нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями СРСР. Він — лауреат Державної премії СРСР, Державної премії УРСР, двох Державних премій Ради Міністрів СРСР, двічі лауреат галузевої премії імені академіка І. Бардіна.
Пам’ять про Олександра Михайловича Поживанова — патріота і громадянина України, Людини з великої літери, назавжди залишиться у наших серцях.
Ветерани металургійної промисловості, земляки з Дніпропетровщини, друзі та родина.
