За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, 2000 року число хворих на цукровий діабет становило 177 мільйонів осіб. А до 2025 року кількість діабетиків зросте більш ніж удвічі. Отакий невтішний прогноз.
Цукровий діабет поширюється серед населення планети швидкими темпами, вражаючи дедалі більше число людей і зумовлюючи зростання витрат охорони здоров’я. Ризик ускладнень цукрового діабету безпосередньо пов’язаний з якістю проведеної терапії і досягнутим рівнем компенсації хвороби. Довгий час основним (ба навіть головним) показником ефективності терапії цукрового діабету вважали визначення рівня глюкози крові натщесерце. Однак у реальному житті цей показник часто виявляється відносним. Адже напередодні здавання аналізу крові досить протягом доби дотримуватися жорсткої дієти, і рівень цукру буде «гарним».
Очевидно, потрібний такий метод контролю, що максимально об’єктивно відбивав би стан хворого і ступінь компенсації цукрового діабету. Як стверджують фахівці Інституту ендокринології АМН України, таким методом контролю є визначення в крові рівня гликозильованого гемоглобіну (НbА1с). Цей показник відбиває рівень глюкози крові протягом останніх трьох місяців, якість компенсації цукрового діабету і лікування його протягом даного періоду часу.
Ендокринологи вважають, що для профілактики розвитку пізніх ускладнень цукрового діабету необхідно регулярно перевіряти рівень НbА1с у крові і підтримувати його нижче 7%. Тільки в цьому випадку можна говорити про боротьбу із захворюванням і його наслідками.
Утім, цією лабораторною нормою керуються не всі лікарі. Як свідчить статистика, тільки десь 25% ендокринологів України регулярно (4 рази на рік) направляють своїх хворих на визначення рівня НbА1с.
Чому ігнорують такий моніторинг цукрового діабету? По-перше, здебільшого аналіз виконують у приватних клініках і лабораторіях, вартість одного визначення становить від 35 до 70 грн. Право на безплатний аналіз мають лише деякі пільгові категорії. По-друге, багато хто з діабетиків просто не знає про цей метод контролю цукрового діабету.
В Інституті ендокринології АМН України переконані, що розв’язання «інсулінової проблеми» багато в чому залежить від простого критерію для вибору виду цукрознижувальної терапії (як і виду інсуліну): можливості досягнення необхідного рівня НbА1с (нижче 7%) і постійного підтримання його. Фахівці вважають, що якби нині в Україні вид інсуліну обирали, як в усьому світі, на підставі можливості за допомогою цього препарату досягати й підтримувати рівень гликозильованого гемоглобіну, припинилися б дискусії на тему «Який інсулін краще?».
