Нещодавно ухвалено Закон України «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004—2008 роки». Яку фінансову підтримку матиме цей документ? Чи не стане він черговою красивою декларацією? З цими запитаннями наш кореспондент звернулася до народного депутата України, члена Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності Віталія ХОМУТИННИКА (фракція «Регіони України»).
— Першого разу, у липні минулого року, Президент не підписав цей закон, підготовлений Комітетом Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму, тому що в документі залишилися бажані, але слабко мотивовані позиції. Зауваження Президента виявилися досить переконливі, і потрібно було деяке доопрацювання закону. Саме суть моїх пропозицій полягала в тім, щоб включити фінансування програми підтримки молоді в закон про Держбюджет на 2004 і наступні роки. Адже без реального фінансування ця програма матиме декларативний характер. 11 листопада закон ухвалено парламентом з урахуванням зауважень Президента. Програму було підтримано з усіх боків і вона повинна отримати такий рівень фінансування, який необхідний для її реалізації.
— Що нового з’явилося в цій програмі?
До цієї програми вперше внесено ті напрями, які раніше не мали законодавчої основи. Наприклад, створення гарантій здобуття освіти, забезпечення зайнятості і розвиток підприємницької діяльності молоді, формування здорового способу життя, підготовка молоді до сімейного життя і підтримка молодих родин, розвиток громадянської активності, забезпечення постійного співробітництва органів державної влади й органів місцевого самоврядування з молодіжними і дитячими громадськими організаціями, залучення молоді до роботи в органах виконавчої влади і місцевого самоврядування, формування інформаційного простору для реалізації державної молодіжної політики тощо. Важливо, що програма впроваджуватиметься спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, і всі заплановані заходи затверджуватиме Кабінет Міністрів.
— А в чому особливість підтримки розвитку професійно-технічних закладів, яка передбачена програмою?
— Це важлива частина програми. Розширено положення про відновлення матеріально-технічної бази, яке поширюватиметься на всі заклади профтехосвіти. Тобто істотно поліпшити становище не тільки професійно-технічних училищ, а й мережі притулків для неповнолітніх, центрів соціальної реабілітації молоді, консультаційних центрів безплатної правової підтримки молоді, професійно-художніх училищ, училищ-агрофірм, училищ-заводів.
— Що, на ваш погляд, залишається проблемним у реалізації програми підтримки молоді в той період, на який вона розрахована?
— У кінцевому варіанті закону не змогла залишитися наша пропозиція про неприпустимість скорочень обсягів витрат з держбюджету на заходи, що їх розробляють всеукраїнські молодіжні та дитячі громадські організації, бо перелік статей витрат визначається лише Законом про Держбюджет. Але це не означає, що громадський рух молоді не буде підтримано з боку держави. Потрібно буде вести певну роботу з відповідними структурами Кабінету Міністрів України для того, щоб вишукувати кошти і щоразу фіксувати їх у щорічних заходах з підтримки молоді, які затверджує уряд. Досвід такого співробітництва вже напрацьовано.
