На дні уряду у Верховній Раді України 26 листопада цього року відбулася серйозна розмова про становище молоді в Україні. Особливо велике занепокоєння під час обговорення цього питання викликала ситуація з молоддю на селі. Думками з цього приводу ділиться член фракції Аграрної партії України Олександр Борзих.

Відомо, що з питань реалізації нової молодіжної політики в країні в останні роки прийнято відповідний Закон України, указ Президента, ряд рішень уряду. Проте життя показує, що заходи, намічені в цих важливих документах, здійснювались далеко не в повному обсязі, а здебільшого не виконувалися зовсім.

Тому становище молоді в багатьох відношеннях залишається невизначеним, з великою низкою невирішених проблем. Особливо це стосується сільської молоді. На сьогодні вона найбільш невлаштована як у соціальному, так і в економічному плані. Це одна з основних причин того, що тільки за останні 11 років, не враховуючи вже 70-80 роки, село втратило 260 тисяч соціально активних юнаків і дівчат — майбутніх господарів землі.

Молоді люди змушені масово виїжджати із сільської місцевості й шукати роботу в містах та країнах далекого зарубіжжя. Лише п’ять відсотків сільської молоді має змогу займатися підприємницькою діяльністю.

При цьому розвиток негативних тенденцій посилюється вкрай низьким рівнем зарплати працівників сільського господарства, який наполовину нижчий прожиткового мінімуму. Нестача коштів призводить до зубожіння молоді, і ця тенденція надзвичайно небезпечна: бідність стає спадковою з необоротною деградацією таких сімей у майбутньому.

Гострою проблемою є забезпечення молодих сільських сімей житлом. Як її вирішувати без необхідних фінансових ресурсів у сім’ях? Покладали велику надію, що з прийняттям державної програми «Власний дім» ситуація в цьому плані істотно поліпшиться. На жаль, виявилося, що це черговий документ, на реалізацію якого урядовці мало звертають уваги. Програма фінансується лише на десять відсотків від потреби. Тому за три роки кредити на будівництво житла отримали в цілому по Україні «аж» 958 молодих сімей!

Щодо надання допомоги сільським забудовникам Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву, то він селу не виділяє ані копійки.

Не можна обійти і питання освіти сільської молоді. Негативна демографічна ситуація призвела до різкого скорочення кількості дітей дошкільного та шкільного віку. З цієї причини тільки за п’ять останніх років закрилося понад 300 шкіл і дві тисячі дитячих дошкільних закладів. На п’ять тисяч поменшало вчителів. При таких темпах через 8-10 років у сільських школах не буде кого навчати. А це ж майбутня молодь!

Здобути вищу освіту випускникові сільської школи стало також проблематично. Якщо 15-20 років тому серед абітурієнтів вузів кожен третій був вихідцем із села, то сьогодні навіть в аграрні навчальні заклади вступає більше міської молоді. Зараз батьки сільських юнаків та дівчат через бідність не можуть забезпечити їм навчання навіть в аграрних вузах, не кажучи вже про платне навчання. А коли вони і закінчують навчальний заклад, то, як правило, через непривабливість сільського життя залишаються працювати в місті.

Важливу роль у формуванні здорового способу життя відіграють фізична культура, спорт, інші культурні заходи. Відомо, що дитина або молода людина повинна якось себе реалізовувати. А що ми бачимо на селі? Клуби і будинки культури практично не працюють, спортивні секції і дитячо-юнацькі школи ліквідовано, тренерів і організаторів спортивної роботи поскорочували. На всю сільську місцевість є лише 1500 примітивних стадіонів, і ті переважно не працюють. За 11 років на селі побудовано, навіть неприємно називати цифру, лише 20 невеликих стадіонів, а про спортивні зали чи басейни і казати годі. При такій ситуації молодь веде, можна сказати, бродячий спосіб життя з усіма негативними наслідками, що з цього випливають.

Украй загострилась проблема з кадровим забезпеченням села. Життя вимагає, щоб в аграрну галузь прийшла нова генерація керівників і спеціалістів, здатних працювати в нових економічних умовах. А що ми маємо? Зараз у сільському господарстві на керівних посадах працює лише 13 відсотків людей віком до 30 років, а керівників з вищою освітою на всю галузь — тільки 36 відсотків.

Вдумайтесь у наведені мною факти! Якщо сказати відверто і чесно, то сільською молоддю ніхто серйозно не займається ні на урядовому рівні, ні на рівні громадських організацій.

Звідси і розчарованість сільської молоді, яка реально не бачить свого майбутнього і не знає, яким чином його будувати. Ми чітко повинні усвідомити, що невжиття кардинальних заходів для істотної підтримки розвитку соціальної сфери села і створення належних умов для проживання та діяльності сільської молоді вже найближчим часом може призвести до тяжких негативних наслідків і для села, і в цілому для держави.

Тому зараз Кабінету Міністрів, перш за все, необхідно розглянути хід виконання Закону «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді України» і відповідного указу Президента з цього питання.

І друге. Беручи до уваги те, що в нас відсутня чітка стратегія здійснення молодіжної політики в країні, необхідно було б урядові терміново розробити і прийняти свого роду молодіжну конституцію, розраховану на найближчу перспективу.