Цю книжку видано у Львові, а презентації вона удостоїлася аж у Генконсульстві України в Чикаго. Йдеться про книжку «Віч-на-віч з Америкою» Анатолія Гороховського, журналіста, ветерана газетної справи з 60-річним стажем, нині редактора газети «Час і події» (Чикаго).
Книжка цікава навіть для тих українців, які самі можуть бачити Америку віч-на-віч. Взяти хоча б події «чорного вівторка» 11 вересня 2001 року. Все відбувалося на моїх очах, все читала, а от у Гороховського — свіжий гострий погляд, лише ним побачені деталі. Ще приклад. Давненько мешкаю поряд з містечком Петерсон, і лише завдяки Гороховському відкрила для себе це місто, де Кольт винайшов свій револьвер, Хауен збудував першу субмарину, Едісон зробив більшість своїх відкриттів.
А чи чули ви про Бориса Грабовського, сина поета Павла Грабовського? Це він 1928 року, за три роки до росіянина Зворикіна, відкрив телебачення, що підтвердила спеціальна комісія ЮНЕСКО. Про це автор розповів у статті «Відкриття століття належить Україні».
Ця книжка — своєрідна жива хроніка українсько-американських взаємин. Серед її героїв — астронавт Гайда Стефанишин-Пфайєр, економіст, радник президентів США Михайло Біда, винахідник Микола Міщенко, ветеран УНС 100-літній Степан Куропась, тележурналіст «Голосу Америки» Юрій Саєвич. А також митрополит Філарет, Леонід Каденюк, В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Богдан Ступка, Мирослава Гонгадзе та багато інших. Цю книжку можна назвати малою енциклопедією американсько-українського десятиліття.
Вимогливість автора до власних матеріалів робить їх не газетними одноденками, а ексклюзивним матеріалом для історії. У свої вісімдесят поважний, але енергійний репортер може, як у молоді роки, зірватися з місця в неблизьку дорогу, аби відчути атмосферу чи то скривдженого терористами Манхеттена, чи запуску «Колумбії» з Леонідом Каденюком на борту. Починаю читати і не зупиняюся до кінця книжки. Бо у майстра Гороховського навіть буденний випадок стає художньою новелою. А це вже мистецтво.
