7 січня виповнюється 50 років Черкаській області
З досьє «Голосу України»
Вадим Олексійович Льошенко, 48 років, голова Черкаської облдержадміністрації. За освітою вчений агроном, менеджер-економіст. Працював агрономом, головою колгоспу, другим секретарем райкому Компартії України, директором цукрокомбінату. Обіймав посади заступника, першого заступника голови Черкаської ОДА. Заслужений економіст України. Секретар обкому СДПУ(о). Член політбюро СДПУ(о). Голова обласного відділення Національного олімпійського комітету. Голова обласної федерації дзюдо. Має третій дан з дзюдо. Комунікабельний. Толерантний. Легко іде на контакт з журналістами, з представниками опозиції. Визнає критику. Керується принципом: у житті, як і в спорті, боротися потрібно до кінця.
— Вадиме Олексійовичу, більш як рік тому перед вами постав вибір: влитися у згуртовані лави об’єднаних соціал-демократів у парламенті чи очолити виконавчу владу Черкащини. У виборчому списку СДПУ(о) ви, здається, були під номером 24 і поступилися мандатом народного депутата України колезі по партії...
— Номер у мене був щасливий, 25-й. Однак скажу відверто: керівництво партії не «тиснуло», не наполягало на своєму варіанті. Я особисто прийняв рішення й сьогодні про це не жалкую. Вважаю, що взяти на себе відповідальність за подолання кризових явищ і розвиток регіону — завдання не менш важливе, ніж законотворчість. Утім, у майбутньому, може бути, що працюватиму й над законами.
— На недавній прес-конференції ви докладно поінформували журналістів про результати своєї річної діяльності на посаді керівника області. Запам’яталося порівняння: у 2002 році Черкащина плелась у хвості рейтингу динаміки соціально-економічного розвитку областей України, а через рік — вирвалась у п’ятірку лідерів. Як сталося це «черкаське диво»?
— В економіці чудес не буває. Нова команда облдержадміністрації рік тому відкинула адміністративно-«ручне» управління областю і почала застосовувати економічні важелі. Для багатьох керівників районного масштабу це виявилося непосильним і вони залишили роботу. Ротація кадрів триває. Проте, як бачите, перші результати є. Новинка автомобілебудування, черкаський автобус «Богдан», уже курсує містами України і Росії. Нарощують потужності ВАТ «Азот» та «Черкаське хімволокно». Розвивається мале підприємництво. Загалом випуск промислової продукції за одинадцять місяців 2003 року зріс більш як на третину порівняно з відповідним періодом 2002-го. Вперше за останнє десятиріччя за один місяць — жовтень — ми випустили продукції більш як на півмільярда гривень. Понад 45 відсотків загального обсягу промислового виробництва займають товари народного споживання. Тоді як у 1990 році Черкащина давала «на-гора» 75 відсотків мілітаризованої та хімічної продукції. Великий імпульс розвитку економіки дав недавно проведений перший інвестиційний форум Черкащини. У ньому взяли участь бізнесові та фінансові кола з різних областей України і з-за кордону. Підписано протокол намірів про створення в обласному центрі філії одного з найпотужніших банків Західної Європи. Робота із залучення вітчизняних та зарубіжних інвестицій набирає обертів. Зовнішній товарообіг зріс на 37 відсотків. Продукція черкаських підприємств надходить до 75 країн світу.
— Справді, якщо аналізувати економічні показники області, то вони позитивні. Однак цього не скажеш про рівень життя населення. Особливо після подорожчання хліба.
— Це правда. Майже чотири місяці нам вдавалося стримувати ціну на хліб. Але коли борошно почали продавати по 1250—1350 гривень за тонну — виникла неадекватна ситуація. Пекарні зазнавали збитків, а держава не могла дотувати виробництво хліба. Продукт номер один подорожчав у нас після відомого засідання Кабміну, на якому встановлено граничну, п’ятивідсоткову рентабельність хлібозаводів. Сьогодні в області достатні запаси зерна і борошна.
Завдання влади — забезпечити і контролювати випуск «соціального буханця» за старими, «весняними» цінами. Щодо загального рівня життя населення і розвитку макроекономіки, то ці складові, безумовно, взаємопов’язані. Однак чекати миттєвого поліпшення добробуту не доводиться. Це тривалий процес.
— Як колись казали — побудувати «світле майбутнє» в окремо взятому регіоні неможливо. Перекоси в державній агрополітиці не виправить, на мою думку, найталановитіший український «Бальцерович». Колись міцні черкаські господарства «зігнулися» під тягарем реформ...
— Дозвольте з цим не погодитися. Перехід від колгоспної до приватної системи ми повинні були пройти. Не всі мали — і не могли мати! — однакові стартові можливості на початку аграрної реформи. Сильні господарства, де керівники не лише дбали про сівозміни, а й уміли скласти бізнес-план, працювати з банками і партнерами по ринку, ще більше зміцнили свої позиції. Взяти хоча б СТОВ «Агрофірма «Маяк» із села Піщане Золотоніського району, яким понад 20 років керує Микола Семенович Васильченко, талановитий господарник і непересічна особистість. За вагомі, масштабні успіхи піщанців Миколу Семеновича удостоєно найвищого державного звання — Героя України. Прикладів доброго господарювання в області чимало. Навіть минулого, неврожайного року, АПК Черкащини зібрав по тонні збіжжя на кожного жителя області. Однак проблема стабільного функціонування реформованих господарств існує. Де немає своїх «васильченків» — там люди розгублені і навіть роздратовані. Це показали звіти орендарів перед власниками землі і майна, що пройшли у сільгосптовариствах. Більшість колишніх колгоспників, керівників середньої ланки, спеціалістів виявилися неготовими брати відповідальність на себе, працювати самостійно. Вони, можливо, були добрими виконавцями. Проте організувати, налагодити роботу, вивчити законодавство про реформування сільського господарства — не всі спроможні. Тому й виникає багато конфліктів і непорозумінь. Це велика, насамперед психологічна проблема, котру за один рік не розв’яжеш.
— Однак люди не можуть чекати. Їм зараз потрібна оплата за паї, зарплата — щоб жити, навчати дітей.
— З цього я й починаю співбесіди з головами райдержадміністрацій. Сьогодні вже ніхто з них не звітує, скільки зорали, посіяли чи надоїли молока. Приходять з економічними «простирадлами». І разом аналізуємо: чи є прибутки у підприємств, інвестори, яка середня зарплата працівників. До речі, за десять місяців 2003 року середньомісячна зарплата черкащан зросла з 270 гривень, яку вони отримували 2002-го, до 333 гривень. На банківських вкладах населення зберігається 640 мільйонів проти 76 мільйонів гривень у 1998 році. Це непоганий показник. Проте не дає спокою інше — чимало підприємств ніяк не можуть подолати заборгованості з зарплати. Облдержадміністрація оголосила тотальну перевірку стану виплати боргів. Залучили фіскальні та силові відомства, проводимо зустрічі з керівниками підприємств-боржників. Кому необхідно — допомагаємо. Де є зловживання — правоохоронці порушують кримінальні справи. І, треба сказати, процес погашення пішов.
— Втішна новина для тих, хто чекає розрахунків. У січні область відзначає піввіковий ювілей з часу заснування. Як зустрічатиме Шевченків край це свято?
— Завершено капітальну реконструкцію обласної філармонії, глядацька зала якої за акустикою — найкраща в Україні. Наш уславлений Черкаський державний заслужений український народний хор, інші колективи філармонії матимуть усі умови для репетицій і концертів. Крім того, багатотисячна армія самодіяльних артистів Черкащини також виступатиме на сцені філармонії. Відбувся фестиваль народного мистецтва, присвячений ювілейній даті. Кількість його учасників і глядачів така, що їх не може вмістити один Палац культури.
Також пройшли численні спортивні змагання. Зокрема, великий інтерес викликав міжнародний турнір з дзюдо «Зірки татамі»...
— Не в останню чергу його спричинило й те, що в боротьбу вступив і керівник області...
— Разом з майстром спорту Володимиром Римарем ми відкрили турнір, продемонструвавши техніку дзюдо. Я вийшов на татамі, щоб підняти бійцівський дух у ветеранів, показати приклад молоді. Без спорту нецікаво жити. Двічі на тиждень намагаюсь викроїти час, щоб потренуватися. Боротьба знімає напруження, додає снаги, завзяття. Радий, що вдалося прищепити любов до силових видів спорту двом своїм синам.
— Маючи третій дан з дзюдо, чорний пояс, ви, очевидно, як кожен спортсмен, мрієте і про четвертий, і п’ятий дан. Тобто, на арені ви — учень, який продовжує відточувати майстерність. А на роботі, у команді «гравців» облдержадміністрації, ким ви себе почуваєте?
— Тренером. Граючим тренером команди, якій потрібно ще багато тренуватися задля перемог.
— Отже, успіхів вашій команді!
Черкаська область.
