Це незвичайне явище відбувається у Свято-Успенському соборі Гадяча. Раніше такі дива траплялися лише з іконами Богородиці та Ісуса Христа в Києві.

Храм розташований у центрі Гадяча, на пагорбі. Це вже третя церква на цьому місці. Перша з’явилася разом із заснуванням міста в 1634 році й була дерев’яна. Другу, кам’яну, споруджено коштом тамтешнього купця Івана Марульова (за іншими джерелами Марльова) 1831 року і прослужила вона громаді більш як 100 років. Доки її у 30—40 роках минулого століття не спіткала доля багатьох інших культових споруд: собор розібрали, а духовенство, хористів і дзвонарів репресували. На лобному місці спершу розмістили танцювальний майданчик, а затим звели пам’ятник Леніну. Він, до речі, стоїть тут і досі. Заново відбудований Свято-Успенський собор відкрили 24 квітня 1998 року. Службу правив нині покійний митрополит Полтавський і Кременчуцький Феодосій (постать велична не тільки у церкві — він зазнав репресій у брежнєвські часи). Тоді владика велелюдно сказав: «Якщо хтось наприкінці ХХ століття не вірить у диво, нехай приїжджає до Гадяча і він його побачить...»

Оскільки собор відбудовували усім миром, то не залишилась осторонь і родина Кисілів — Григорій Олексійович, Анізія Михайлівна, донька Ірина. Глава сімейства багато років викладає декоративно-ужиткове мистецтво в місцевому училищі культури й розробляє ескізи для вишивання хрестиком, а дружина з дочкою вишивають.

— Ікону Миколи Чудотворця я почала вишивати з думкою, що подарую її собору до відкриття — навесні, та вчасно закінчити роботу не встигла. Тоді надумала віднести її до храму 19 грудня — в день Миколи Чудотворця. Ще був час й ми вирішили, що ікона кілька місяців повисить у нас вдома. Та коли господар, щоб замінити рамку на кращу, розібрав стару, взяв скло, то... побачив на ньому чіткий відбиток святого образу. Це здивувало і його, і священнослужителів. Проте тоді надто великого значення цьому не надали.

У новій рамці й під новим склом подаровану ікону освятили й повісили на центральному місці іконостасу. Перед нею правили службу, молилися. Років через два на склі помітили кілька тріщин — механічне пошкодження сталося під час зведення іконостасу.

— Зняли скло і знову побачили відбиток, — пригадує настоятель собору отець Ігор. — Здивувалися і зрозуміли, що це був знак.

Ікону помістили під третє скло, й диво знову повторилося. Це зображення окремо взяли в рамку й поклали поряд з оригіналом.

Спершу було чимало версій цього явища. Щоправда, дехто почав шукати якусь каверзу, а дехто взагалі заявляє, що нічого не бачить. Та більшість людей бачить зображення, яке на сонці починає переливатися різними кольорами. Щоб остаточно розвіяти усі сумніви, настоятель собору має наміри скоро поставити п’яте скло в рамку, щоб диво примножилося. На його непохитне переконання, дива, явлені Господом, існують насамперед для врозумлення віруючих.

Святитель Миколай Мирлікійський, який жив у кінці ІІІ — на початку ІV століття нашої ери в містечку Потари в Малій Азії, й прославився своєю боротьбою із лжепророками та сектантами. Нині Святий Миколай є покровителем подорожуючих, дітей, заступником усіх православних християн.

Полтавська область.