Новий рік без феєрверка не мислимий, як і день народження без торта іменинника. Всіма улюблений салют, як і всіма улюблені ласощі готують напередодні святкування. Про феєрверкову «кухню» нашому кореспондентові розповів художній керівник Луганського піротехнічного підприємства «Каскад» Віктор ФЕДІНА.
— Вікторе Михайловичу, а що для вас феєрверк? Забава, живий організм чи просто робота?
— Це все, вами перелічене, і ще — моя дитина. В юності піротехніка була захопленням, потім перетворилася на роботу. Але головний мотив тут не гроші, повірте. Приваблює саме відчуття свята, ризику, експерименту, народження задуманого витвору, великої дози адреналіну... На площі іноді збирається до 100 тис. осіб, усі чекають від тебе створення дива і ти це диво робиш. Відповідальність дуже велика і напруга величезна. І хоча я займаюся піротехнікою вже 20 років, це стало для мене звичною справою, все одно щораз хвилююся: чи красиво буде, чи сподобається?
— А багато небесних картинок можете зробити?
— У піротехніці є більш як шість тисяч різних ефектів. Наприклад, 10 видів «хризантем», 15 видів «півоній», потім ще різні метелики, зірочки, сердечка... У нас жодна програма не схожа на іншу. У піротехніків немає поняття «сезонність», є інше — свято. Для травневих феєрверків, скажімо, ми здебільшого використовуємо червоний колір, різні конфігурації зірок, для Нового року — мерехтливі вогні, «плакучі верби», «парчеву корону». Що ми поки не вміємо робити, так це зображувати в небі драконів, як китайці. Їхня піротехніка вважається однієї з кращих у світі. Феєрверками в Китаї займаються відтоді, як тут винайшли порох — приблизно 1700 років.
— Чи є сьогодні мода на феєрверк?
— Мабуть, так. Сьогодні такі ефекти стали доступні не тільки для міської і районної влади, великих підприємств, а й для громадян. З’явилося багато якісної споживчої піротехніки, яку можна купити в магазині і влаштувати невеликий феєрверк або в себе у дворі, або просто в приміщенні. Це не небезпечно, якщо продукція сертифікована. А що стосується великих феєрверків, то ми за рік одержуємо майже 200 замовлень. Раніше — 50—70.
— Вікторе Михайловичу, чи траплялися у вас випадки, коли феєрверк не виходив?
— Якось на 9 Травня довелося розчарувати глядачів. Того вечора мрячив дощ, і частина виробів промокла. У мою відсутність молоді солдати, котрі стояли в охороні, зняли покриття з пускової установки. Порох відволожився, тому половина виробів не вийшла. В Красному Лучі на одному значному ювілеї я відмовився стріляти, бо над містом стояв великий туман. Але замовник наполягав, щоб ми працювали. Я запустив один виріб, намагаючись довести, що в умовах туману ефекту не буде. На висоті 180 метрів у тумані висіла тільки яскрава пляма. «Нічого, — каже замовник, — стріляйте». Про ефект можете самі здогадуватися. Феєрверку не страшні дощ і сніг, а ось туман — головний його ворог.
— Ваша фірма зовсім молода. Кияни і харків’яни досвідченіші, але, однак вам вдалося обійти їх на ІІІ фестивалі феєрверків у Ялті і стати переможцем одразу в кількох номінаціях. Як це вдалося?
— Додам, що в Ялті нам ще вручили диплом «За яскраву творчу думку». У піротехніці є такий ефект, як «водоспад». Одного разу за кордоном я побачив, як такий небесний «водоспад» раптом розірвався і завис у повітрі. Щось там не вийшло. У нас з колегою відразу виникла ідея: а якщо водоспад змусити розсовуватися, як завісу, і керувати цим процесом із землі? Цю картинку ми і показали в Ялті. Уявіть собі: у небі з’являється вогненний водоспад, потім він раптом розсовується по обидва боки, посередині загоряється логотип з назвою нашого підприємства — і починається небесне дійство.
— Вийшло, як у театрі: розсунулася завіса — і почалася вистава. Так, це ефектно. Скажіть, а який феєрверк цінується більше: короткий, але інтенсивний, чи довгий, щоб можна було його смакувати?
— Кілька років тому керівники Луганська попросили зробити феєрверк на 25 хвилин. Щоб він був багатим, запам’ятовуючим і на рідкість ефектним. Я почав переконувати, що 25-хвилинна постановка надто стомлююче видовище, але зі мною не погоджувалися. І тоді я сам прийняв рішення, пішов на ризик. Феєрверк, який ми відпрацювали, тривав усього 6,5 хвилин. Замовник залишився дуже задоволений, похваливши нас за те, що ми стріляли навіть більше належного часу. А коли довідалися, що салют тривав трохи більше шести хвилин, здивувалися. Небо повинне грати, переходити з одного кольору в інший, з одного малюнка — у п’ятий, десятий. І все це мало відбуватися за секунди. Ось він той ефект, коли боїшся зітхнути, чи навпаки стримати шквал захоплення. А коли на годину по чайній ложці...
— Ваша робота пов’язана з вибухами, вогнем, небезпекою. Одне слово, шкідлива для здоров’я і життя. А молоко вам за це належить?
— Це болюче для нас питання. На жаль, на державному рівні статус піротехніка дотепер не визначено. Наскільки я знаю, у Харкові цю проблему змогли вирішити на місцевому рівні. З огляду на особливий характер професії, наші харківські колеги офіційно йдуть на пенсію на 10 років раніше.
— Феєрверком можна керувати за допомогою комп’ютера?
— Київська фірма «Пірошоу» уже цим займається. З цього приводу в мене з колегами є розбіжності. Я вважаю, що піротехнік повинний відчувати виріб руками, вносити в роботу свою душу, а комп’ютерна розробка — дітище не піротехніка, а програміста. Хоча не виключаю, що майбутнє нашої професії, як видно, буде зв’язано з комп’ютерним обслуговуванням.
— Вікторе Михайловичу, а де ви зустрічатимете Новий рік?
— За пультом (сміється). 85 відсотків наших піротехніків 31 грудня працюватимуть. Якщо врахувати, що феєрверки замовлено по всій області, то, найімовірніше, до 12 годин ночі багато хто з нас додому не потрапить.
— А ви коли останній раз зустрічали Новий рік у колі сім’ї?
— Напевно, це був 1991 рік. Не пам’ятаю...