Як повідомити доброму чарівникові про свої новорічні мрії? В деяких країнах діти пишуть Дідові Морозу, Перу Ноелю, Санті та їхнім «побратимам» листи. В Японії — звіряються в малюнках, які потім кладуть під подушки...
Удари дзвона мають відлякати всі негаразди, а сміх запросить щастя на гостину до родини. В це також вірять у Японії. Тут не почуєш звичного для нас «З новим роком, з новим щастям!». Бо новорічної ночі взагалі говорять мало. А ось ранок — час побажань. Як розповів сенсей Хіраю Хіраку, цього дня японці бажають один одному тільки одного — здоров’я. Він навіть узяв пензля, щоб намалювати відповідні ієрогліфи. Пензлик тремтів. «Це тому, що востаннє я малював ієрогліфи пензлем 50 років тому», — зізнався пан Хіраку.
А можливо, далося взнаки хвилювання. Бо пан Хіраку опинився у світі... ляльок, дитячих малюнків і мрій.
Виставка малюнків дітей-інвалідів так і називалася: «Світ японських ляльок». Її приурочили до 70-річчя імператора Японії Акіхіто. Але настрій був новорічний. Бо саме цього свята іменинниками почуваються всі. І всі, без винятку, отримують подарунки. Федерація роботодавців України презентувала чотирьом переможцям побутову електротехніку, товариство «Україна—Світ» — книги, японський університет Тенрі — японські акварелі та фломастери, ресторан «Токіо» — запрошення на святковий бенкет. А ще — кожна дитина отримала в дарунок серце. Паперове. Сімдесят штук спеціально до цього дня зробила майстер оригамі Олена Шепоренко. Виставка її робіт теж проходила в цьому залі. Сердечка для всіх: і для художників, і для декламаторів японських віршів, і для юних борців айкідо. До речі, цим бойовим мистецтвом можуть оволодівати і діти-інваліди. Як повідомив один з організаторів заходу — Андрій Попик («фонд «Гостинна пагода») — українська асоціація айкідо «Айкікай» хоче створити спеціальну групу для таких дітей.
А ще на святі співали пісень. Мабуть, діти й не здогадувалися, що ці два веселі японці — насправді люди дуже серйозні. Пан Харада Йосінарі — перекладач української поезії японською мовою. Завдяки йому в Японії читають Тараса Шевченка та Лесю Українку. А пан Хіраю Хіраку «ганяє» на екзаменах студентів Києво-Могилянської академії. Але цього дня вони і всі численні організатори заходу (перепрошую, якщо когось забула назвати) виступали такими собі Дідами Морозами, які здійснюють мрії. А для багатьох з цих дітей мрія — вирватися за рамки хвороби, розширити свій світ. Цього дня вони відкрили для себе Японію. Правда, непоганий новорічний подарунок?
