До останньої хвилини не було відомо, перемогою чи поразкою команди президента завершиться референдум про вступ Польщі в ЄС. Мирослав ГЛОГОВСЬКИЙ був того вечора поруч з Олександром Квасневським у колонному залі президентського палацу. Раднику президента з питань євроінтеграції у ці томливі години пригадувався той величезний обсяг роботи, що було зроблено, поїздки з президентом по всіх шістнадцяти воєводствах, зустрічі з людьми, від яких загалом все і залежало:
— Річ у тім, що в день референдуму інформація з регіонів надходила дуже песимістична. Відповідав їй і наш настрій. Ми розуміли, що цей референдум був одним з найважливіших моментів у житті Олександра Квасневського. Адже коли його вперше було обрано президентом, він заявив про потребу зробити три речі: прийняти нову Конституцію (ця подія відбулася в 1997 році), вступити в НАТО (що здійснилося в 1999 році) і, нарешті, стати членом Європейського союзу. Відзначу, що аж ніяк не кожний президент має шанс виконати усі свої обіцянки... Тож радість президента, коли було оголошено підсумки референдуму, була не для телекамер і фотооб’єктивів. Вона була щира. І її розділила більшість поляків.
— Тепер залишається такий само бадьорий настрій?
— Оптимізму поменшало. Особливо в тих групах, що перші підтримали курс Польщі на ЄС — молодь, люди з вищою освітою. Соціологи кажуть, що це нормальний процес, тому що вже дуже емоційною кампанія була перед референдумом. До того ж, коли було взято цю висоту, всі зрозуміли, що вона аж ніяк не остання, і нинішній період досить складний для Польщі. Не додав оптимізму і рапорт Єврокомісії, де Польщу названо найслабше підготовленим кандидатом. Але цікаво, що саме тепер ми відчули підтримку малого і середнього бізнесу, якої нам так бракувало. Адже економічна ситуація в перші роки нашого членства залежатиме саме від середнього і малого бізнесу. Тож можна сказати, ейфорія змінилася роздумами про те, що буде далі і як до цього добре підготуватися.
— Які, на вашу думку, найбільші проблеми?
— У ЄС є претензії до рівня адаптації законів. Але, думаю, це не стане для нас проблемою. Складніше з підготовкою нашої економіки до інтеграції. Крім того, ми не досягли євростандартів у чистоті харчових продуктів, у ветеринарних критеріях. Тут також ситуація складна. Але є одна особливість, яку не можна забувати, коли йдеться про поляків і про Польщу. Багато необхідних речей ми завжди робимо в останній момент. Такий національний характер. Тож, може, не на 100, але на 90 відсотків ми точно будемо готові до вступу. Однак відбудеться це до травня. Що поробиш, ми зовсім не схожі на деяких педантичних європейців. Є кандидати в ЄС, що уже нині заявили про свою мало не 100-відсоткову готовність. Вони хочуть бути тільки хорошими хлопцями й учнями-відмінниками, а ми вважаємо, що у Польщі має бути своя самостійна роль у ЄС.
— Що ви маєте на увазі?
— Історично склалося, що в ЄС основну роль відіграють організатори цього союзу — Франція і Німеччина. Чи залишиться це і після розширення? Усе залежатиме від того, як ми розвиватимемося в Євросоюзі. Адже Польща вже тепер, хоча вона і бідніша, ніж інші країни, виконує важливу політичну роль регіонального лідера. І такий статус залежить не тільки від економічних успіхів, а й від політичних союзників держави, а також її позиції на міжнародній арені. Усе це в сумі дає Польщі серйозний шанс задовольнити свої амбіції в ЄС. Для поляків це навіть своєрідний виклик — підтягнути свою економіку. Адже через 10—15 років тільки економіка вирішуватиме — хто правий, хто винний. Хто сильний, а хто ні.
— Як вплине вступ Польщі в ЄС на відносини з Україною?
— Усе залежить від вибору України. Ми у Варшаві дотепер точно не знаємо, який же він — у бік Заходу чи Сходу. Ми розуміємо, що Росія — важливий стратегічний партнер. Однак, якщо Україна більше зосередиться на європейському виборі й ринковій економіці, то вже через 5—10 років це приведе до розширення контактів з ЄС. З польської сторони є бажання починати ці контакти. І з польської точки зору, для України це єдиний вибір. Це не так легко для неї тепер, але ми чекаємо Україну в Європі.
— Чи нема втоми від чекання?
— Справді, ми чекали від України більше європейських відповідей, ніж одержали. Не тільки стосовно реформ в економіці, а й стосовно змін у політичному плані. Польський президент у минулому (а це буде й у майбутньому) багато разів захищав Україну в європейських структурах, тому що ми краще за французів або німців розуміємо, яка складна трансформація. Тим паче що в Україні, в якої трохи більш як 10 років суверенітету і над якою тяжіє 70 років комуністичного режиму... Але розуміння розумінням, однак і ми вже дивимося на те, що відбувається в Україні, без того ентузіазму, який був у 90-х роках. Це як у коханні. Після певного періоду стають очевидними ті речі, на які раніше не звертав уваги.
В України є величезний потенціал. У тому числі економічний та інтелектуальний. Потрібно використовувати свій шанс, реалізація якого залежить від багатьох чинників. Насамперед від розвитку демократії, тому що саме демократія сприяє ефективності економічних реформ.
