Від Бессарабки до «Рулетки»: квіти, бомжі та дискотеки...

Тільки на Хрещатику в «трубі» (підземний перехід на майдані Незалежності) я нарахувала чотири такі «іграшки». Згідно з інструкцією на екрані вони працюють до 1.20 ночі, а потім автоматично вимикаються. Контролерами при них прикріплені чомусь тільки жінки дуже похилого віку, котрі чергують біля автоматів до ранкового увімкнення. До навали «просунутої» працівниці встигаю перемовитися кількома словами з її дещо привітнішою колегою, яка ще не влаштувалася спати на стільцях з тієї причини, що, незважаючи на час — 1.35 ночі, залізні полтиники усе ще хитаються на підносах.

— Я давно на пенсії, отож сьогодні і така робота мене задовольняє. Хлопці підходять, грають, майже без грубощів. А от уночі багато таких, хто напідпитку, але тут ще безпечно — світло, патруль походжає, а на інших станціях уже є випадки — розбили автомати, гроші забрали... Та ви пограйте, будь ласка, спробуйте, поки не виключився.

Ліворуч — танцюють, праворуч — бомжують

Оскільки в азартних іграх мені не щастить, відмовляюся. Йдемо далі «трубою». Прямо в піцерії —дискотека. Переважає молодь ніжного віку. Все досить пристойно. На вході охоронці — контролюють ситуацію.

В іншому кінці підземного переходу підмітає прибиральниця. П’яний бомж Степан делікатно, зібравши усе своє ганчір’я, звільняє місце для прибирання. Переходить далі під стіну. В досить довгій сивій бороді залишки вечері. Взутий у два праві черевики. На підлогу стелить спочатку кульок(!), а вже потім засалене лахміття. Увесь час чухається.

— Блохи мене доконають, а так нічого, тут жити можна. Якщо не проженуть. Бачиш, прибирають, отож я в чистоті. Харчуюся з урн. Тут ситно можна поїсти. Та й випити... А ти чого причепилася, іди собі, не створюй натовпу, а то ще...— Й одразу захропів.

Виходимо на вулицю. Хрещатик тихий і безлюдний. Холодно. Нечисленний і небідний народ — у нічних ресторанах та казино. Дорогою «низько летить» авто однієї нашої «зірки». Обертаюся, адже на самому початку Хрещатика бачила яскраві жилети недремного ДАІ. Так і є, верещання гальмів підтверджує моє припущення. Навряд чи викрутиться.

... Тільки присіли на лавочку, підходить молодик вочевидь не в собі і наполегливо пропонує купити його куртку за 20 гривень. Ми відмовляємося. Не зрозумів. Намагаємося не звертати на нього уваги. Коли хлопець доходить до істерики зі своїм проханням, ретируємося. Він чвалав за нами, голосячи, поки не знайшов нову жертву.

На склі одного з магазинів скотчем прикріплено табличку «Перевір силу своїх рук». Мабуть, удень до напису приставлений суб’єкт з таким собі пристроєм для цієї самої перевірки, але вночі заклик досить однозначний. Хоча скло ціле. Поки що.

Біля Бессарабки компанія із Санкт-Петербурга цікавиться, де тут дискотека, а потім кличуть нас із собою «покутить и поплясать», попутно розхвалюючи Київ:

— У нас ваш Київ вважають Ніццою колишнього Союзу.

Приємно...

Заходимо до Бессарабського ринку, де напис: «Цілодобово». Всі овочі накриті покривалами. Зате продають квіти. Суміш ароматів. Букети, кошики, композиції, екзотичні квіти. Краса надзвичайна. Як і ціни. Середня вартість букета — 100 (доларів!)... Ось чоловік вибрав. Торгується, щоб скинули 50 грн. Домовилися.

— Я працюю з шостої вечора до шостої ранку, — каже продавець Ірина, — ажіотажу, звичайно, нема, але букети не застоюються більше двох-трьох днів. У нас є постійні покупці, ми їх усіх знаємо в обличчя. Вони можуть навіть просто зателефонувати, і ми відразу доставимо квіти, куди потрібно. У нас і дизайнер уночі працює, раптом хтось захоче композицію на замовлення. Дуже рідко, але буває, що людина приїде по букет, візьме, а гроші віддасть наступного дня. Ще жодного разу не обманювали.

— Багато хто. Всіх одразу не згадаєш. Найчастіший і постійний наш клієнт — Михайло Поплавський. Часто доручають покупку водію чи охороні.

— Якісний товар. Та й самі квіти дорогі, привозять в основному з Голландії, є з Еквадору. Ось гілка цієї рослини (ніжна, всипана м’якими світлими квітами, що гроном спадає з кошика), наприклад, у закупівлі коштує 250 гривень, а її ще треба компонувати з іншими квітами. Ось дуже дорога рослина (схожа на величезний кактус на ніжці з незвичайною велетенською квіткою) — зате зберігається майже півроку.

За час нашої розмови купили два букети (а тут вісім точок). Запитую, з якої нагоди у такий час — 3 години ночі — беруть квіти.

— У когось день народження в нічному клубі, туди й о шостій ранку не пізно прийти. Комусь на ранок до офісу треба. Та мало що...

Наостанок дівчата люб’язно запросили приходити по квіти. Еге ж...