У новому виданні Інституту законодавства Верховної Ради України «Законодавча діяльність Верховної Ради України ІV скликання: пріоритети, досвід парламентської практики, актуальні проблеми» (під загальною редакцією В. Литвина) детально проаналізовано проблеми вдосконалення чинного законодавства та перспективи розвитку законотворчого процесу, здійснено першу спробу систематизації рекомендацій провідних міжнародних організацій — Ради Європи, Європейського союзу, ГАТТ/СОТ щодо вдосконалення законодавства України.
На основі наукових досліджень обґрунтовується необхідність запровадження у діяльність парламенту принципів нової законодавчої політики, творення справжньої політики через стратегію продуманих законів. Ця стратегія має стати стрижнем усього політичного життя держави, системного розвитку українського законодавства, втілюючи в собі наміри і прагнення народу до кращого сьогодення і майбуття, забезпечення гідних умов життя, зміцнення основ національної державності, іміджу України на міжнародній арені.
Це означає, що кожен закон має відповідати об’єктивним потребам суспільного життя і можливостям для їх задоволення, враховувати пріоритети загальнолюдських цінностей, максимально використовувати досягнення науки, набутої практики і перспектив розбудови незалежної держави у визначенні пріоритетів законодавчої діяльності парламенту.
До пріоритетів законодавчої діяльності віднесено визначення першочерговості й послідовності прийняття серії законодавчих актів з окремих галузей законодавства. При цьому основна увага має приділятися підготовці:
1) законів, що розвивають положення Конституції України, прийняття яких прямо передбачено Основним Законом;
2) законів, що вносяться в першочерговому порядку Президентом України і визначені як невідкладні;
3) кодифікованих законодавчих актів;
4) законів, прийняття яких прямо випливає з міжнародно-правових зобов’язань, які взяла на себе чи до яких приєдналася Україна. Передусім це стосується адаптації українського законодавства до законодавства ЄС.
На порядку денному постало і питання гармонізації національного законодавства з вимогами ГАТТ/СОТ, затвердження програми законодавчих робіт, необхідних для вступу України до цієї організації. За час після здобуття Україною незалежності парламент дав згоду на приєднання до майже 600 міжнародних договорів, з яких понад 200 є багатосторонніми.
Вміщений у виданні аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України четвертого скликання свідчить про те, що темпи законотворення в Україні були й залишаються достатньо високими. Упродовж дванадцяти років незалежності України парламент прийняв 2250 законів. Але однією з основних проблем залишається безсистемність розвитку українського законодавства. Тривалий час невирішеність цієї проблеми зумовлювалася відсутністю нової Конституції, невизначеністю відправних правових положень, без яких не можна було побудувати раціональну стратегію законотворення, визначивши певні першочергові питання.
Нині пріоритети законодавчої діяльності зумовлюються нагальними потребами суспільного розвитку, низкою важливих загальносоціальних та спеціально-юридичних чинників.
Забезпечити реалізацію пріоритетів законодавчої діяльності можна, впорядкувавши та вдосконаливши організацію законодавчого процесу; посиливши роль комітетів Верховної Ради України як основних суб’єктів, що здійснюють законопроектну роботу; зміцнивши контроль за реалізацією прийнятих актів; проводячи парламентські слухання з актуальних питань законодавчої політики; визначаючи пріоритетні напрями законодавчої діяльності комітетів Верховної Ради України; використовуючи всенародні обговорення найважливіших законопроектів з актуальних питань; оприлюднюючи такі законопроекти у пресі, з тим щоб громадськість впливала на поліпшення змісту цих документів ще на етапі їх розгляду.
Визначенню пріоритетів у законодавчій роботі має передувати повна правова інвентаризація: перегляд усього чинного в Україні законодавства, виявлення в ньому прогалин, суперечностей, які потребують усунення. На основі цього слід удосконалювати систему офіційної класифікації прийнятих законів і зареєстрованих законопроектів за пріоритетними галузями законодавства. Йдеться про переосмислення самої логіки законодавчого процесу, важливості окремих його складових, послідовності проходження законопроектів.
Видання Інституту законодавства варто розглядати як основу для подальшого впорядкування правової системи України. Реалізація вміщених у книзі ідей певною мірою допоможе парламентові країни зосередити увагу не лише на прийнятті окремих законів, а й на створенні правової бази довгострокової законодавчої політики, здійснення якої сприяло б виходу в світ виключно законодавчих актів, гостру потребу в яких відчуває на собі кожна людина і суспільство в цілому.
