Жебраки-малолітки на вулицях давно стали ознакою часу. Причини бездоглядності як соціального явища загальновідомі. А запитань все одно забагато. Тому я і звернулася до начальника служби у справах неповнолітніх Миколаївської облдержадміністрації Євгена Парамонова:
— Тільки за дев’ять місяців 2003 року під час рейдів відповідні служби і кримінальна міліція у справах неповнолітніх, як то кажуть, підібрали з вулиць України понад 19 тисяч дітей, більшість з яких безпритульні. Дітей, котрі живуть на вулиці, можна умовно поділити на тих, хто бажає піти з вулиці, і тих, хто добровільно з неї не піде. Останні вважають, що у свої 10—12 років уже відбулися як особистості — «законів» вони не бояться, бо самі їх і встановлюють.
Працівники служб у справах неповнолітніх і кримінальної міліції у справах неповнолітніх не раз ставили питання про те, що особливу категорію неповнолітніх, які систематично втікають з притулків та інших соціальних закладів, треба утримувати не в притулках, а у приймальниках-розподільниках для неповнолітніх. Це дало б можливість встигнути оформити на них документи для влаштування до шкіл-інтернатів та інших соціальних закладів.
Однак нам відповідають, що така процедура порушуватиме права людини, бо гельсінкські угоди передбачають право людини на вільне пересування, і обмежити її в цьому може тільки суд!
А наше законодавство фактично дає дитині «право на безпритульність». Хіба не очевидно, що у малому віці дитина ще не може самостійно вирішувати, куди їй іти і що робити?
Вважаю, для того щоб покласти край безпритульності дітей в Україні, досить було б до Закону «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» додати фразу — включити до переліку категорій неповнолітніх, які утримуються в приймальниках-розподільниках, ще одну категорію: «неповнолітні, яких не раз доставляли до притулків для неповнолітніх і які самовільно їх залишали».
Пропозиція Євгена Парамонова збігається з думками його колег з різних регіонів України. Висловлювали її і на парламентських слуханнях, присвячених проблемам бездомних громадян та безпритульних дітей. Залишається сподіватися, що народні обранці прислухаються до пропозицій.
Миколаїв.
