Сім’я Мартинчуків із Рівного: її глава Володимир Володимирович, лауреат премії «Гордість країни», з доньками Марійкою та трійнятами Вірою, Надією, Любов’ю
На сімейному фото не вистачає господині Наталі. На жаль, народивши трійню, вона так і не змогла видужати після пологів і померла. Відтак усі турботи про старшу Марійку та трійняток-немовлят лягли на плечі Володимира. Горе від втрати коханої дружини переповняло сумом чоловіка, однак мусив брати себе в руки — інакше б не зміг підняти діточок. Не передати словами, наскільки важко було чоловікові самому ростити трьох немовлят (це не кожній і жінці під силу): не було досвіду, завжди хотілося спати, втома давалася взнаки, та й побутові негаразди давили тягарем. Бо ж Мартинчуки не мали власного житла. Хто знає, як склалася б доля цієї сім’ї, якби на їхньому шляху не трапився перший заступник голови Рівненської обласної ради Валентин Іванович Крока, який допоміг Мартинчукам у виділенні житла і в подальшому став їхнім добрим ангелом-охоронцем.
— Коли у нас з’явився дах над головою, я трохи втішився, — каже Володимир Мартинчук. — І всю свою любов, увагу, на яку здатен, зосередив на дітях. Не все виходило. Не маючи досвіду, бувало, давав дітям не ті продукти. Пригадую, як нагодував дівчаток огірками, а потім у них боліли животики. Ох, і намучився тоді.
Важко було Володимирові з чотирма малюками, але він усе витримав, бо, як зізнався, сил додавав обов’язок перед дружиною, яку дуже кохав і яка пораділа б за своїх доньок — такі вони гарні й розумні. А ще талановиті. Трійня — учасниці шкільного ансамблю «Ранкова зоря».
Володимир каже, що йому допомагали і люди. Не так давно колектив апарату обласної ради, де він працює, подарував йому пральну машину-автомат, тож тепер руки відпочивають хоч від прання.
— Мої донечки підросли, тепер мені добрі помічниці. Коли з якихось причин затримуюсь на роботі, вони під пильним оком старшенької Марійки і картоплі насмажать, і салат зготують, — каже багатодітний тато. І в його голосі вловлюю нотки гордості за донечок. Так само і дівчатка пишаються своїм татком, який усю свою любов, без останку, спрямував на них.
Сьогодні і наш редакційний колектив радий за сім’ю Мартинчуків, яку напередодні Нового року запросили до Києва. Тут, у театрі імені Івана Франка, Володимира Мартинчука вшановували як лауреата премії «Гордість країни». Він на це заслужив.
Рівне.
