Добрі наміри України швидше інтегруватися до СОТ і ЄС можуть розбитися об жорстокі реалії вітчизняного законодавства в галузі автомобілебудування. І це не перебільшення.
Дійти такого висновку дає змогу аналіз ситуації, що склалася навколо прийняття Верховною Радою за основу законопроекту № 3677 «Про розвиток автомобільної промисловості України».
Єврокомісія відреагувала на цю «подію» швидко, чітко і недвозначно. Зокрема, в листі ЄК, адресованому Голові ВР та главі уряду України, зазначено: «Комісія занепокоєна тим, що новий законопроект № 3677 «Про розвиток автомобільної промисловості України»... не скасовує дискримінаційних елементів українського законодавства в цій сфері».
І далі: «Скасування дискримінації в законодавстві автомобілебудування України є важливим питанням для ЄС... у контексті вступу України до СОТ. У разі, якщо проект 3677 не скасує дискримінаційних елементів, це стане негативним сигналом від України і, безумовно, створить перешкоди в сфері відносин з ЄС та іншими членами СОТ».
А чим так занепокоєні європейці?
Спробуємо розібратися.
Під час створення 1997 року СП «АвтоЗАЗ-Daewoo» (віднедавна — ЗАТ «ЗАЗ»), держава за рахунок платників податків покрила борги запорізького підприємства, створила йому тепличні умови, звільнивши його від сплати ввізних мита та ПДВ, ПДВ з реалізації, акцизного збору, надавши також пільги з податку на прибуток.
Згідно з даними ДНАУ, державний бюджет за рахунок пільг ЗАЗу вже недоодержав 918 433 000 грн. (!). До речі, це становить 99,6 відсотка від загальної суми отриманих пільг, тобто пільг, передбачених для ВСІХ автомобілебудівних підприємств України. Не слабо, чи не так?
І в разі прийняття законопроекту № 3677 ця цифра зростатиме й надалі. Чи поліпшуватиметься під час цього якість та конкурентоспроможність автомобілів, вироблених на ЗАЗі?
Дуже сумнівно.
Справді, навіщо боротися за якість, якщо український споживач усе одно нікуди не подінеться: або купуватиме ЗАЗівську продукцію, або ходитиме пішки. Адже решта автопідприємств України за такого стану речей просто «вимруть». А імпортні автомобілі, завдяки цьому самому закону, стануть недоступні для 99 відсотків населення України.
Втім, залишимо за дужками риторику про захист національного виробника, що вже набила оскому, а також проблеми чесної конкуренції у галузі й замислимося над запитанням: чим виправдано недоодержання нашим, і без того скромним, бюджетом, майже мільярда гривень?
Якщо на те пішло, легкові автомобілі в Україні виробляє не тільки ЗАЗ, а й ще кілька заводів. Чому за таких умов економічні преференції одержує лише одне підприємство — аж ніяк не зрозуміло. Тим паче незрозуміло європейцям, котрі не знають «специфіки» бізнесу по-українськи.
Якщо метою «державної підтримки» є популяризація «вітчизняних» моделей, якщо колосальні преференції надано тільки заради того, щоб із недосконалої «Таврії» штучно зробити «народний автомобіль», то й пільги потрібно надавати тільки «Таврії» та «Славуті», як «цілком» вітчизняним.
І чому тоді «ДЕУ», «Дачії» та «Опелі», що їх складають на ЗАЗі великовузловим способом, користуються такими самими преференціями, як «Таврії» та «Славути», а автомобілі, котрі складають великовузловим способом на інших українських заводах, таких пільг не мають?!
Усе це наштовхує на невеселий висновок про те, що, зробивши із ЗАЗу таку собі священну корову, Україна не тільки не розв’яже питання «народного автомобіля», але й одержить на додачу чимало проблем, зокрема, й у плані міжнародного іміджу країни.
Як автолюбитель зі стажем, хочу сказати народним депутатам: перш ніж натискати кнопку на підтримку законопроекту
№ 3677 у його нинішній редакції, згадайте про тих, кого силоміць хочуть пересадити на «Таврії», і виявіть співчуття до громадян України.
