Про затримані права, і не тільки

Право працівника ДАІ вилучати і не повертати посвідчення водія було передбачено в ст. 265 Кодексу про адміністративні правопорушення (КпАП). У 2001 році ч. 4 і 5 ст. 265 було вилучено, і працівники державтоінспекції втратили право забирати посвідчення, номерні знаки, самостійно накладати стягнення на порушників. Однак через два роки МВС своїм наказом знову повертає ДАІ це право. У наказі є посилання на ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», яка передбачає право посадових осіб ДАІ МВС повертати зазначене посвідчення до прийняття рішення про позбавлення права та сплати визначеного штрафу. Однак цей закон прийнято у 1993 році, а з 1993 року багато чого в законодавстві змінилося. Зокрема, 28.06.96 р. ухвалено Конституцію України, ст. 41 якої передбачає, що обмеження права власності може бути здійснене тільки за судовим рішенням. Поза всяким сумнівом, посвідчення водія є його приватною особистою власністю.

Повертаючися до дії закону в часі, треба звернути увагу на те, що Закон «Про дорожній рух» 1993 року, зміни до КпАП на користь водія прийнято 2001 року, а ці зміни випливають із нової Конституції. Тобто кожний наступний закон, який приймається, є більш новим і має вищу силу, бо він є і більш спеціальним і більш пізнім за часом його видання. Крім цього, ст. 22 Конституції гарантує, що в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тобто наступні нормативні акти (це правило стосується і обговорюваного наказу МВС) не повинні погіршувати становище осіб. Висновок можна зробити однозначний, хоча думки з приводу цього висновку можуть бути різні, але вилучати посвідчення у водія працівники ДАІ не можуть.

Уже згадувана ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» надає право затримувати посвідчення посадовим особам державтоінспекції. А ми йдемо до початкової стадії, на дорозі нас зупиняє інспектор ДАІ (сержант, прапорщик) і складає протокол та вилучає права. Але ж положення закону стосується лише посадових осіб, які на дорогах не стоять. Тому повторюю: у будь-якому разі в державтоінспектора права вилучати посвідчення немає.

Хоча слід зазначити, що, з одного боку, працівники ДАІ питання поставили правильно, адже кількість правопорушень істотно збільшилася, кількість покараних істотно зменшилася, стягнення фактично не накладаються. Якщо взяти пропорцію — кількість складених протоколів про адмінправопорушення і суму стягнених штрафів, то це буде 65 копійок на одного правопорушника. Це марна праця працівників державтоінспекції і це безкарність водіїв, що є причиною істотного збільшення правопорушень. Тобто згаданий наказ, який я піддав нищівній критиці, був спрямований саме на те, щоб якимось чином змусити водія сплачувати штраф.

З другого боку, до проблеми треба повертатися, бо водіїв у державі мільйони. Нововведення 2001 року, за яким питання накладення штрафів було віднесено до компетенції суду, сьогодні слід напевне переглянути. І я пропоную три виходи з такої ситуації:

1) Працівник ДАІ зупинив водія за порушення правил дорожнього руху, і той повністю себе не визнає винним. У цій ситуації діють положення 2001 року: складається протокол, і справу вирішує суд.

2) Водія зупиняють за порушення правил дорожнього руху, і він згоден, що порушив і згоден заплатити штраф. У цьому випадку необхідно дати право працівнику ДАІ скласти протокол, але штраф сплачується в установи ощадного банку, а не працівникові ДАІ.

3) Водій спочатку погоджується з тим, що він винен, сплачує до ощадкаси штраф, а потім каже: ні, я таки не винен, піддався ситуації, впливу державтоінспектора. У цьому разі потрібно надати водієві право оскаржити рішення про накладення штрафу до суду.

У цих випадках ми матимемо 70—80 відсотків забезпечення караності порушень правил дорожнього руху.