Уперше інтерв’ю нашій газеті президент АТ «Транселектро» Петер Секей давав у 2000 році відразу після презентації в Посольстві Угорщини інвестиційного проекту з будівництва торгово-розважального центру «Либідь-Плаза». У 100-мільйонний проект уже було вкладено більш як мільйон доларів. Тоді інвестор вважав, що перший в Україні комплекс бістро і кафе, ігрових павільйонів і кінотеатрів, підземних гаражів, фонтанів і магазинів може бути побудовано до кінця 2002 року...

Однак ще кілька місяців тому на Либідській площі кияни могли бачити лише звичний оку обивателя ринковий «шанхай» та бетонні блоки майбутньої огорожі майбутнього будівництва. Не вдаючись у деталі виснажливого протистояння інвестора і філії Володимирського ринку (про це «ГУ» багато і докладно писав цього року), повідомлю, що територію будівництва нарешті цілком обгороджено і з 1 листопада там ведуть роботи. Це і стало приводом для чергової зустрічі з паном Секеєм.

Як пояснили в «Транселектро», на тій ділянці землі, де плановано зведення «Либідь-Плази», раніше ніколи не велося велике будівництво. Тому угорці почали з дослідження ґрунту. Потім почнуться роботи, пов’язані з фундаментом. Плани інвестора постраждали через ту складну ситуацію, про яку писав «ГУ». Адже на ділянці, де до останнього моменту незаконно був базар, не могли вести геологічні дослідження. Утім, їх уже закінчено і нині тривають аналітичні дослідження в лабораторних умовах.

Інвестор стверджує, що вся ця підготовка не забере багато часу, і вже в січні розпочнуться великі земляні роботи. Від цього моменту відраховують близько 18 місяців, і в другій половині 2005 року спорудження має бути готове. У «Транслектро» сподіваються, що цей термін справді стане останнім. Адже питання фінансування цілком вирішено, і нині триває остання стадія технічних переговорів з генпідрядником. Під час переговорів з’ясувалося, що до будівництва проекту буде залучено багато українських субпідрядників, технічну підготовку яких високо оцінюють у Будапешті.

Тоді в 2000 році я запитала в пана Секея, чи немає ризику, що в Україні їхній проект через низку причин перетвориться на довгобуд. Петер Секей був лаконічний: «Сподіватимемося, що ні»... Цього разу я знову поцікавилася думкою президента «Транселектро» про ризики і про те, чи не було на довгому шляху до заповітної мети бажання відмовитися від інвестицій в Україну.

— Є певні ризики і на сьогодні. Але тепер у нас є досить надійний український партнер — газова компанія. Плюс після багатьох перешкод і турбот ми маємо абсолютно чисту і прозору картину з юридичного боку. І все-таки я не можу сказати, що нам уже все зрозуміло, що ми на 100 відсотків знаємо всі закони, правила й обставини роботи в Києві. Хоча деякий досвід уже маємо. Думаю, в Україні нарешті сформувалося розуміння того, що іноземний капітал приходить у вашу країну не тільки в інтересах нашого консорціуму, а й в інтересах Києва і його мерії. Тому, у разі потреби, ми отримаємо від них необхідну допомогу. Але, сподіваюся, що сюрпризів такого масштабу все-таки не буде.

А про те, щоб відмовитися від проекту, думок не було. Ми стійкі люди. Коли починаємо проект, то тільки дуже масштабна нездоланна обставина може змусити нас припинити роботу. Основний бізнес «Транселектро» — це енергетичні об’єкти, що потребують особливої старанності і часу. Тому терпіння, щоб іти вперед, переборювати всілякі сюрпризи і перешкоди, у нас є.

— Як ви оцінюєте нинішній інвестиційний клімат у нашій країні?

— В Україні інвестиційний клімат змінюється на краще. І я це кажу, незважаючи на те, що в нас уже є негативний досвід. Я маю на увазі ситуацію навколо відновлення київської ТЕЦ. Ми виграли торги Світового банку з цього проекту. Тим часом Київ дуже довго не повідомляв нам своє рішення. Мовляв, ми і так знаємо про перемогу. А пізніше, посилаючись на певні технічні причини, нам повідомили, що в «Транселектро» не замовлятимуть цей об’єкт. Буває. Як мені відомо, остаточного рішення з цього проекту усе ще нема. Сподіваюся, у нас ще є певні шанси, оскільки «Київенерго», за нашою інформацією, перебуває в патовой ситуації.

А що стосується «Либідь-Плази», то цей проект дуже важливий з точки зору перспективи українсько-угорських економічних відносин. Як мені відомо, наступного року планується візит нашого прем’єра в Україну і, гадаю, «Либідь-Плаза» стане одним із головних предметів розмови на високому рівні. Адже як прем’єрам не згадати про цей проект, як про гарний приклад контактів, що розвиваються між сусідніми країнами. З нашого боку політики дуже підтримують проект.

На цій оптимістичній ноті можна було б поставити крапку. Однак «ГУ» стало відомо, що хоча ринок і пішов, але дух протистояння ще панує. Є лист мешканців району Либідської площі, у якому вони пред’являють до угорців претензії, як до таких, що нібито позбавили їх дешевого і зручного ринку. Вважатимемо, що підписи під листом — це не «мертві душі». Тоді має сенс ще раз сказати, що центр європейського міста не можна перетворювати на дешевий базар турецьких і китайських товарів ширвжитку. На тротуарах не повинні стояти брудні вантажівки, з яких торгують другосортними товарами. До речі, у мерії Києва, як і райадміністрації, з цим цілком згодні.

«Люди дуже скоро зрозуміють, що вони даремно протестували, — вважає радник з економічних питань Посольства Угорщини в Україні Тамаш Беркі. — Адже до цього центру із великим задоволенням приходитимуть люди різного статку. Площа позбудеться надлишку транспорту, що стоїть просто на шляху в людей. Усе набуде нового вигляду».

Пан Беркі також вважає: коли перший самоскид вивезе землю з будмайданчика «Либідь-Плази», тоді можна буде говорити про те, що найбільший в Україні інвестиційний проект почав працювати: «Це серйозний і кращий сигнал для іноземного інвестора про те, що інвестиційний клімат в Україні змінюється».