Що таке Париж у переддень Різдва, найкраще відчути ввечері. Вмикається вся святкова ілюмінація, після чого і парижани, й гості міста розуміють: Париж — це свято, яке завжди з тобою. Розпочинати передріздвяну вечірню мандрівку рекомендується з Ейфелевої вежі, і не лише з висоти пташиного польоту помилуватися осяяним вогнями містом (ліфти працюють до глибокої ночі), а й зблизька подивитися на саму вежу — цими днями символ Парижа кожні перші 10 хвилин нової години стає схожий на величезний феєрверк!
Різдвяні ялинки — не одна, а відразу кілька — встановлені під вежею. Цього року їх прикрашали не ялинковими прикрасами: святковий настрій роблять за допомогою спеціального освітлення. Червоне, синє, зелене... Кольорова комбінація змінюється щохвилини.
У пізню пору доби черги біля Ейфелевої вежі вже невеликі, й піднятися «до неба» можна за лічені хвилини. А на землю вас опустить запитання чорношкірого гендляра, що вирине з темряви весь обвішаний маленькими сувенірними вежами: таке «намисто» дуже схоже на традиційні африканські прикраси. Утім, він заявляє чистісінькою російською мовою: «Давай-давай, бери земляк!» «Земляк», звісно, сміється. Перший крок зроблено, починається торг. Ціну можна збити щонайменше вдвічі. На запитання, звідки продавець сувенірів знає російську мову, той відповідає: «Тут ходить багато туристів, слухаємо, запам’ятовуємо». На підтвердження цих слів він переходить на іспанську, німецьку, а почувши, що співрозмовники з України, впевнено заявляє польською: «Кохам че». Українських туристів тут мало, а якщо і є, то переважно російськомовні.
Зробивши передріздвяний виторг поліглоту, вирушаємо далі — до Єлисейських Полів, уздовж Сени, метрів 500 у відносній темряві. І тоді ефект від осяяного тисячами вогнів знаменитого на весь світ бульвару передати неможливо. Цього року за різдвяне оздоблення Єлисейських Полів відповідала фірма «Каролі Буке». Кажуть, що довжиною гірлянд, якими обплутане тут кожне дерево, побито навіть рекорд 2000 року. Про все це подбала мерія. А щодо магазинів, готелів, офіційних установ, то тут уже у кого на що вистачає фантазії й коштів. Загальне правило одне: це має бути стильно. Чи то ошатні традиційні ялиночки біля Сенату, чи то червоні, підвішені до стелі в готелях. Усе це називається «французький стиль».
