У  статті Бориса Сергеєва «Будут вагоны — будет кокс», опублікованій у газеті «Донбасс» 9 грудня 2003 року, а також в інших друкованих і електронних ЗМІ донецького краю з’явилися звинувачення на адресу «Укрзалізниці», котра нібито зриває відвантаження споживачам продукції ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» та інших підприємств через відсутність порожніх вагонів. Автори публікацій посилаються на заяву заступника директора з виробництва цього заводу Григорія Плінера. Наголошувалося також, що українські залізничники систематично не повертають вчасно Росії вагони, «використовуючи їх для власних потреб». Наведено навіть деякі цифри: на день публікації статті, наприклад, Україна не повернула РФ близько 18 тисяч вагонів.

Якою мірою все це відповідає дійсності, вирішив з’ясувати у керівництва «Укрзалізниці». Відповісти на мої питання охоче погодився начальник Головного управління перевезень «Укрзалізниці» Віталій Алейник.
— Донецькі журналісти, перш ніж писати про таке, мусили б знати, що ми є державною структурою і не використовуємо вагони у власному обороті, а перевозимо вантажі і державних, і комерційних замовників в інтересах України. Щодо стурбованості коксохімічних підприємств України тим, що зменшилося перевезення російського вугілля, як пише автор статті, то цифри свідчать про інше: ввезення вугілля в Україну, порівняно з минулим роком, зросло вдвічі, а експорт зменшився на 260 тис. тонн. Зменшилося і ввезення коксу на 135 тис. тонн, а експорт його збільшився на 1 млн. 380 тис. тонн.
Тепер про ті 18 тисяч російських вагонів, які нібито перебувають у нас. Станом на 17-ту годину 11 грудня в Україні перебувало 15687 вагонів РФ, із них лише 10598 — для перевезення вугілля. Водночас вагонів «Укрзалізниці» в країнах СНД і третіх країнах перебуває 27845, що на 2055 більше, ніж торік, у тому числі 13423 напіввагонів, що відповідно більше на 1352 одиниці.
Ще кілька цифр і фактів для порівняння. Час обороту українського напіввагона на території Росії — 20 діб, а російського у нас — 3,6 доби. З огляду на географію України, неважко визначити, наскільки ефективніше ми використовуємо російські напіввагони. Тому посилання на затримку і неповернення напіввагонів у Росію необгрунтовані.
Зауважте, що саме Авдіївський коксохімзавод минулого місяця понад план навантажив 25600 тонн коксу, а Запорізький коксохімзавод, на який автор статті теж посилається, — понад 31 тис. тонн. У грудні за 10 днів коксохіміки Авдіївки навантажили на 12 тис. тонн більше, ніж планували. Ось тому нам важко зрозуміти, чому претензії висувають «Укрзалізниці».
— У друкованих і електронних ЗМІ є посилання на заступника директора Авдіївського коксохімічного заводу Г. Плінера, який нібито про все це розповів журналістам.
— Після виходу статті ми одержали від Г. Плінера заяву про те, що жодних інтерв’ю він не давав, цифри, які опубліковано, не наводив, а тому вимагає негайного спростування неправди у тій самій газеті та вибачення перед ним, інакше він змушений буде звернутися до суду. Такі листи ми одержали і від Придніпровської залізниці і запорізьких коксохіміків.
— Які умови спільного використання вагонів країнами СНД?
— Згідно з правилами спільного використання вагонів країнами СНД і Балтії жодних обмежень у нас немає. Єдине, що може обмежити, — плата за їх використання. Ми самі зацікавлені якнайшвидше цей вагон здати, зважаючи на його високу вартість — у середньому 12 швейцарських франків за добу.
Варто взяти до уваги і те, що обсяги виробництва зростають у Росії і Україні. За 11 місяців, наприклад, перевезення в Росії зросли на 5%, у нас — на 10 %. А в грудні ми вийдемо навіть на 15-відсоткове зростання обсягів перевезень. Відповідно збільшується і частка перевезень продукції України до країн СНД, і в Росію зокрема. Щодоби протягом жовтня—грудня, наприклад, до тих країн відправляємо 200 вагонів. Зростає потік вагонів з Росії і в наш бік. І цьому ніщо не може перешкоджати, бо лише зменшує експлуатаційні витрати, а вагони швидше роблять оборот.
— Загалом на нас нарікати сусідам немає чого, бо за 11 місяців, наприклад, допомагаючи Росії, направили їм 14700 напіввагонів, а назад від них одержали 3700 порожніх...
Як зауважив Віталій Самійлович, проблем вистачає і у наших залізничників, але вони намагаються їх розв’язувати. Разом з Мінпаливенерго і Мінпромполітики на всіх станціях, де повільно розвантажують вагони, провели рейди й проаналізували причини такого становища. І вже є певні зрушення: з початку року спільними зусиллями оборот напіввагонів прискорили на 0,5 доби. Якщо перевести цей чинник в економічну площину, то матимемо по «Укрзалізниці» 300 мільйонів гривень. Прискорюючи оборот вагона, ми змушуємо його інтенсивніше працювати й поповнювати державну казну.
Повсюдно добитися високої ефективності від обороту вагонів нині ще важко. Насамперед тому, що чимало господарників продукцію з вагонів на склади не розвантажують, як було раніше, а використовують для цього рухомий склад залізничників. Тому й простоює вагон з товаром замість того, щоб іти під нове навантаження. Тільки 11 грудня, скажімо, 2,5 тис. вагонів по країні не було розвантажено. Тому й маємо нині оборот вагона гірший, ніж на початку дев’яностих років.
Затримка з розвантаженням вагонів — не сьогоднішня хвороба. Вона може лихоманити великі колективи і навіть регіони. У ВАТ «Дніпрококс», наприклад, у жовтні невчасно звільнили 5600 напіввагонів, а в минулому місяці — 5300. Саме ці вагони й могли б піти туди, де їх найбільше чекали.