Економіка не повинна бути заручницею політики

— Насамперед хотів би наголосити, що немає принципової різниці між промисловцями, підприємцями і роботодавцями. У них головне завдання — створювати робочі місця і навчитися виживати в умовах важкої конкуренції. Нам треба підвищити соціальний статус людей, які створюють робочі місця, тобто промисловців, підприємців і роботодавців, а через створення робочих місць забезпечують життєдіяльність держави, сприяють наповненню бюджету, вселяють у громадян упевненість у завтрашньому дні. І дуже важливо, щоб держава, суспільство не тільки цінували таку діяльність, а й створювали умови рівноправного партнерства на основі високої відповідальності і взаємної довіри між суспільством, владою і бізнесом.

Розвиток цих структур — УСПП, Федерація роботодавців України — ми розглядаємо як нерозривну складову спільних зусиль для розвитку громадянського суспільства в державі, де є постійний діалог, де суспільство має можливість, у тому числі на базі нормативних, законодавчих механізмів, здійснювати контроль за діяльністю влади.

Такою була головна тема нашого високого зібрання, наша спільно вироблена стратегічна мета, яку нині поступово конкретизуємо в своїй діяльності. Пробуємо впливати на формування розумних, нормальних правил гри, якісних умов розвитку промисловості і підприємництва. Для нас дуже важливо, щоб проблеми, які є в державі, особливо у соціально-економічній сфері, розв’язувалися не черговою «революцією на майдані Незалежності», а на основі жорсткої, професійної прозорої дискусії, на основі соціального партнерства в трикутнику «влада — законодавство — профспілки».

Саме тому ми розглядаємо цю роботу не тільки як удосконалення соціально-трудових відносин, а й як виховну щодо ставлення громадян до влади, яка повинна розуміти важливість тих завдань, що ми вирішуємо сьогодні. І, за великим рахунком, розумна сильна влада повинна бути зацікавлена у наявності таких партнерів.

— Безумовно. На основі розумної професійної критики влада має можливість вдосконалюватися, підтримувати постійний зворотний зв’язок для аналізу соціально-економічної політики, впливу складових державної політики, рішень владних органів на розвиток економіки, добробуту наших співгромадян.

В умовах складних політичних і економічних іспитів ця робота має принципове значення, бо вона спрямована, у тому числі, на консолідацію здорових прагматичних сил суспільства. І ми дуже хочемо, щоб і наступний 2004 рік не став роком поглиблення конфронтації в суспільстві, а навпаки — консолідував усіх громадян. Промисловці і підприємці — і є тією здоровою прагматичною силою, яка працює сьогодні для вирішення цієї дуже важливої суспільно-політичної проблеми.

— Ще раз хочу підкреслити: дуже негативно ставлюся до спроб, вирішуючи економічні проблеми, списувати їх на попередні уряди. Це — неприпустимо і свідчить про низький рівень ділової моралі, етики. Така позиція не додає авторитету владі. Навпаки, опираючись на досвід попередників, треба закріплювати спадкоємність позитивних результатів, розв’язувати ті проблеми, яких сьогодні достатньо у суспільстві і державі. На мій погляд, саме така ідеологія повинна домінувати під час формування стратегії розвитку держави, економіки і суспільства, яка, з одного боку, має відображати загальнонаціональні інтереси й пріоритети, а з другого, — спиратися на об’єктивні економічні та соціальні закони.

Водночас не можу не звернути увагу на ті тенденції, які нас непокоять. Минув рік, а перший етап політичної реформи має, на жаль, усі ознаки імітації конституційних змін. Фактично він перетворився в перманентний перерозподіл посад, економічного і політичного ресурсу непрозорими методами. На мій погляд, такий розвиток подій вельми негативно впливає на всі процеси у суспільстві. Шкода, що значна кількість дорогоцінного історичного і політичного часу в Україні витрачається не на те, щоб досягти мети гідної інтеграції у політичну, економічну світову систему, удосконалити систему захисту національних інтересів, сформувати сучасні ефективні складові податкової, фінансової, бюджетної, соціальної та інноваційної політики, а на поглиблення конфронтації, протистояння, конкуренцію.

Хочу наголосити, що бюджет — фінансова конституція держави — має працювати на загальносуспільний, загальнодержавний інтерес. І він повинен розглядатися не через призму особистої, вузькопосадової, вузькополітичної конкуренції. Треба на основі прагматичного, професійного системного підходу формувати якісний документ, який дав би змогу покращити умови розвитку економіки, підвищити рівень життя громадян.

У 2003 році, на жаль, цього не сталося. Бюджет — ще на етапі його розробки, прийняття — розглядався суто з політичних мотивів. А тому у нас є чимало зауважень до змісту цього документа, бо він формувався за умови відсутності Податкового кодексу. Якісні Податковий кодекс, податкова система — це не корпоративна проблема платників податків. Це — загальнодержавна проблема, від розв’язання якої залежить самодостатність української економіки. Але замість кодексу маємо хаотичні безсистемні зміни податкового законодавства, прийняті з порушеннями відповідних термінів згідно з бюджетним законодавством.

Бюджет, який має виконувати не тільки фіскальну функцію, а й бути стимулом, щоб перейти від тактики споживання до стратегії розвитку, представляє собою хаотичний незбалансований документ, і його потрібно істотно вдосконалювати. Крім того, склалася недопустима ситуація, коли доходна частина бюджету була затверджена без необхідної податкової бази. Законопроект, який формує умови наповнення доходної частини бюджета, й досі ще не проголосований, хоча закон про бюджет уже підписано. Це — юридичний нонсенс.

У цій ситуації ми бачимо спробу вкотре вирішити проблему надходжень до доходної частини бюджету не за рахунок створення сприятливіших умов для розвитку промисловості, підприємництва, жорсткій протидії «тіньовій економіці», корупції, контрабанді, а за рахунок посилення фіскального тиску на тих, хто працює прозоро. Саме тому ми виступили проти таких намірів, як, наприклад, ліквідувати норму, яка передбачала підвищені норми амортизації з 1 січня 2004 року.

Адже за умов, коли моральна і фізична зношеність основних фондів наближається до 60 відсотків, а в деяких галузях перевищила 70, без технічного і технологічного оновлення економіка не має майбутнього. Звідси потреба підсилювати інвестиційну, інноваційну складову.

Чи, приміром, спроба у структурі бюджету ліквідувати закони, які були прийняті вперше за останні роки, щодо державного протекціонізму, державної ринкової підтримки розвитку наукоємних галузей, які виробляють індивідуальну складну технічну продукцію, — авіабудування, суднобудування тощо. Це також недопустимо.

Наша економіка, на жаль, має сировинний характер. Майже дві третини внутрішнього валового продукту формується за рахунок сировинних галузей: хімії, металургії, теплоенергетики. А тому треба підвищувати питому вагу галузей, які виробляють високотехнологічну продукцію, бо від цього залежить наше місце у світовому розподілу праці. Не будемо сприяти розвитку вищеназваних галузей, то маємо усі шанси перетворитися чи у сировинний додаток високорозвинених країн, чи в експортера дешевої робочої сили, чи у полігон для реалізації імпортної продукції.

Я вдячний парламенту, що прислухався до нашої думки і не дав знищити закони, що сприяють розвитку стратегічних галузей промисловості. Адже з 1 січня ми працюватимемо за умов розширеного Євросоюзу, кордон якого стане кордоном з Україною. Тобто формування сучасного механізму державного протекціонізму, який відповідає міжнародним нормам, набуває дедалі більшого значення. Скажімо, Польща вступила до ЄС, а митна норма нових автомобілів, які ввозяться з-за її меж, становить 60—70 відсотків його вартості, бо вони захищають свій ринок. Цих прикладів дуже багато. Такі заходи запроваджує кожна держава, попри гасла про вільну лібералізовану економіку. Цьому треба вчитися і нам.

Ще одна проблема, на яку хотілося б звернути увагу. Я вважаю, що вельми неправильно ставимося до податку на додану вартість і вирішення повернення заборгованості від’ємного сальдо з ПДВ. Замість того, щоб принципово змінювати якісний зміст адміністрування цього податку, перейти на більш економічно обгрунтовану ставку, яка повинна відповідати платоспроможності громадян, відкривати доступ підприємств до обігових коштів, проводиться, скажемо так, косметична робота: його хочуть зменшити на 2—3 відсотки і водночас змушують погодитися на примусову реструктуризацію заборгованості держави перед підприємцями. Це негативно впливає на фінансовий стан платників податків, бо є фактично безвідсотковим кредитуванням бюджету, знижує рівень довіри до України з боку наших інвесторів. Вони вважають, що держава не виконує своїх зобов’язань і заявляють прямо: не будемо тут працювати.

Безумовно, хотілося б, щоб бюджет мав більш високий рівень інвестиційної, інноваційної спрямованості. На жаль, і вона відсутня у структурі головного фінансового документа країни. Сподіваюся, що Верховна Рада, Кабінет Міністрів відчувають свою відповідальність за зміст, якість документа і внесуть у нього відповідні зміни. Тобто бюджет буде відповідати і пріоритетам, і реальним соціально-економічним показникам.

— Так, рік, що минає, був дуже тяжким для наших селян: погодні умови істотно вплинули на кінцевий результат. І, безумовно, загострили деякі системні проблеми, які були в агропромисловому комплексі.

Але, на мій погляд, ми дуже багато втратили через те, що, маючи точний прогноз стану озимих після зимівлі, замість високопрофесійної сучасної роботи з мінімізації наслідків неврожаю проводили популістську політику. Ще навесні я особисто, наш союз, Українська аграрна конфедерація попереджали: наслідки таких підходів будуть плачевні. Життя підтвердило нашу правоту: в Україні немає дефіциту зерна, є дефіцит високопрофесійних сучасних дій, рішень про вихід із ситуації, що склалася, за рахунок ринкових, економічних кроків і законів, шляхом удосконалення структури аграрного ринку, створення механізмів цінової політики на основі об’єктивного аналізу попиту і пропозиції та державної підтримки агропромислового комплексу, запровадження якісної грошово-кредитної політики, доступу АПК до дешевих середньострокових кредитів. Агропромисловий комплекс — виробництво з коротким сезонним циклом — дуже залежить від такого фінансування. Водночас треба було подбати про створення мережі товарних бірж, системи страхування від погодних ризиків, вдосконалити соціальну політику на селі, посилити захист внутрішнього ринку. Замість цього усі сили було кинуто на пошук ворогів.

Наголошу: на початок 2003 року перехідний запас продовольчого і фуражного зерна в Україні становив 14,7 мільйона тонн, що набагато більше, ніж було у попередні роки. А на початок квітня в державі було чотири мільйони тонн продовольчого зерна, що фактично становило половину потрібних річних запасів. За 2002-й і першу половину поточного року Україна експортувала майже 11 мільйонів тонн зерна. З них п’ять мільйонів було продано в 2003 році, коли вже знали прогнози майбутнього неврожаю. Зерно продавали під шум навколо «охоти на відьом» і пошуку ворогів.

Ця ситуація була штучно створена й не відповідала економічним ринковим законам. Ми подали наші пропозиції і Президенту, і парламенту, і урядові, їх підтримують усі фахівці, експерти аграрного цінового ринку. І я впевнений, що нам необхідно спільними зусиллями, у тому числі законодавчими, мінімізувати наслідки втрат в агропромисловому комплексі, бо від цього залежить рівень життя громадян.

Окрім цього, зауважу, ця ситуація також дуже боляче вдарила й по авторитету країни, довірі до нас, поставила під сумнів послідовність реалізації аграрної реформи. У 2001—2002 роках інвестиції в агропромисловий комплекс становили майже п’ять мільярдів гривень щорічно. А в поточному році, дай Боже, щоб було два мільярди. Ті масові атаки силових фіскальних структур на суб’єктів аграрного ринку породили негативну реакцію інвесторів стосовно довіри до України, до нашої послідовності, прозорості наших дій.

— Погоджуюся з вами щодо оцінки суті політичної реформи. Чому я казав, що в поточному році ми перебуваємо на етапі імітації модернізації владної моделі?

На мою думку, яку поділяє багато людей, головна мета конституційної реформи — передусім формування умов відповідальної професійної конструктивної співпраці гілок влади. Бо системні проблеми — подолання бідності, проведення податкової і пенсійної реформи, створення сприятливого інвестиційного клімату, системна соціальна політика — можуть вирішуватися на основі об’єднаних зусиль гілок влади. Водночас у процесі реформи нам треба сформувати механізми політичної відповідальності влади перед українським народом за результати своєї роботи.

Не може ефективно працювати більшість, яка сформована не на ідеологічній, програмній основі, а за методом тиску, політичного шантажу, об’єднання за рахунок торгівлі, перерозподілу крісел тощо. Реформа повинна сприяти політичній структуризації суспільства, оскільки треба перейти до пропорціональної системи виборів як першого кроку до формування відповідальності політичних сил за результати своєї роботи. Нам конче необхідно перейти до такої владної моделі якомога скоріше. У противному разі ми знову витрачатимемо дорогоцінний історичний, політичний, економічний час не на розвиток, а на взаємну конкуренцію, поглиблення конфронтації. Світ довкола нас динамічно розвивається, і ми маємо розуміти, що втрата часу, темпу відбиватиметься й на наступних поколіннях. Саме в цьому полягає життєва необхідність політичної реформи.

— Я сподіваюся, що парламентарії зрозуміють свою відповідальність і політичну реформу буде реалізовано.

Але ще раз хочу підкреслити: і для мене, і для громадян принципово важливо, щоб зміни в Конституцію вносили не для реалізації вузькоособистих, вузькополітичних амбіцій, треба, щоб вони відповідали інтересам суспільства і були потужним стимулом для розвитку України як правової демократичної держави, яка формує сучасну ринкову економіку. У цьому не тільки мета, а й зміст політичної реформи.

— Безумовно, вибори політизують процес модернізації владної моделі. Ми тепер працюємо над тим, щоб ці політичні іспити не поглиблювали конфронтацію, а консолідували націю, підвищили довіру суспільства до влади, держави. Інакше в Україні може скластися непроста ситуація, бо в нас немає запасу часу, резерву економічної, соціальної міцності.

— У нас є проблема, дуже серйозна, безпеки бізнесу, відсутності належного рівня захисту прав власника, інвестора. На жаль, поки що економіка України розвивається аж ніяк не в умовах прозорої ринкової структури. А це впливає не лише на конкурентоспроможність і ефективність економіки, а й на рівень довіри до нашої держави як до надійного прогнозованого партнера. Іноземні бізнесмени стверджують: доти, доки не буде належного захисту прав, умов рівноправної конкурентності, не варто сподіватися на прихід серйозних обсягів приватних інвестицій. Світ цікавлять не тільки відсотки зростання валового продукту, а й як Україна вміє захищати права людини, власника, інвестора, свободу слова. Від цього залежать якість і темпи нашої інтеграції у світові, європейські структури.

Ми серйозно працюємо у цьому напрямі, зокрема щодо створення умов безпеки для бізнесу. У нас кілька років працює програма під назвою «СОС-підприємець». Кожна ділова людина, яка вважає, що перебуває під силовим фіскальним тиском за межами законодавства, порушуються права рівноправної конкуренції, має можливість отримати високоякісний безплатний захист, у тому числі і з вирішення проблеми в досудовому варіанті. Для цього ми створили відповідні механізми: підписано угоду про співпрацю з Державною податковою адміністрацією, Національним банком України, така само робота проводиться з Антимонопольним комітетом, іншими структурами.

Ми виходимо з того, що в умовах поглиблення політичної конфронтації, політичного протистояння нам треба посилити таку роботу, щоб не допустити спроб знищення суб’єктів економіки, конкурентів через їхні політичні погляди. Бо економіка держави, темпи її розвитку не можуть бути заручниками політичної конкуренції, політичної боротьби.

— Користуючись нагодою, хотів би привітати читачів газети, їхні родини з чудовими святами, що наближаються, — Новим роком, Різдвом Христовим. Нехай здійсняться найсміливіші бажання, а щастя, достаток не покидають ніколи осель.