Українська академія аграрних наук через свої наукові установи є членом Міжнародної ради з генетичних ресурсів рослин, Міжнародної комісії з іригації і дренажу, Міжнародної ради ботанічних садів з охорони рослин, Європейської асоціації вірусологів, Європейського товариства охорони грунтів та низки інших зарубіжних структур. Установи академії співпрацюють із відповідними науковими установами 40 зарубіжних країн.
Постійними членами УААН є 53 представники світового співтовариства з 20 країн світу, майже стільки ж наших провідних вчених входить до іноземних аграрних наукових установ.
Про шляхи розвитку та встановлення творчих взаємовідносин, пожвавлення зовнішньотехнічного співробітництва між українськими та китайськими вченими-аграріями йдеться в розмові з народним депутатом, членом Комітету в закордонних справах Верховної Ради України та депутатської групи «Народовладдя», президентом академії, заслуженим діячем науки і техніки України, академіком УААН Михайлом ЗУБЦЕМ.
— Михайле Васильовичу, останнім часом у засобах масової інформації часто з’являються повідомлення про відвідини китайськими фахівцями того чи іншого регіону, зустрічі в органах місцевого самоврядування та державних адміністраціях, спілкування з творчими та трудовими колективами. Як ви розцінюєте таку активність та зацікавленість представників китайської сторони Україною — як член Комітету у закордонних справах Верховної Ради України?
— Пожвавлення дипломатичних та економічних відносин з боку Китайської Народної Республіки щодо України має міцне підгрунтя і обнадійливу перспективу. На щастя, нас нічого не роз’єднує і не викликає недовіри: ні історичні, ні територіальні, ні політичні моменти. Можу тільки сказати, що наші народи споріднює: повага і любов до своєї славної та багатої історії, працелюбність, а також те, що і Китай, і Україна — аграрні країни. Тому сьогодні, на моє переконання, для наших країн настають часи ще більш поглибленого різностороннього економічного та наукового партнерства. Свідченням цього є той факт, що за товарообігом між Україною і Китаєм ми вийшли на п’яте місце у світі. Ще хочу наголосити: географічно Китайська Народна Республіка далеко від України, але нас зближує єдність інтересів та духовна спорідненість.
— Ви оптимістично визначили перспективу розвитку взаємозв’язків між країнами. Чи зачіпає ваша теза інтерес китайської сторони до нашої вітчизняної аграрної науки?
— Безперечно. Нас радує те, що Китай, який має сьогодні потужну аграрну науку і беззаперечні досягнення в сільськогосподарському виробництві, послідовно прагне встановити творчі контакти з українськими науковими установами.
Показовим щодо цього є співробітництво ось уже протягом десяти років нашого Інституту шовківництва і Дослідного інституту шовківництва у Північно-Західному науково-технічному університеті сільського і лісового господарства Китаю провінції Аньхой та Дослідного інституту шовківництва провінції Шаньсі з виведення шовкопряда нової селекції.
Гордістю для нас є те, що в далекому Китаї знайшли постійну прописку знамениті в Україні та за її межами мелітопольські черешня та вишня селекції подружжя вчених-селекціонерів Туровцевих. Можна тільки сподіватися, що плідна співпраця впродовж десяти років цих науковців з Інституту зрошувального садівництва імені М. Ф. Сидоренка та вчених і дослідників сільськогосподарського університету та науково-дослідного інституту садівництва провінції Шаньдун, що за кількістю населення — 91 мільйон осіб — є другою в Китаї, прислужиться у подальшій творчій діяльності.
Певні успіхи є і в співпраці Інституту цукрових буряків з відповідними науковими закладами провінції Хейлунцзян. Це — регулярний обмін не тільки вихідним матеріалом нових селекційних форм та сортів цукрових буряків, а й науковою інформацією та фахівцями.
Інститут овочівництва та баштанництва співпрацює з Науково-дослідним інститутом овочівництва і баштанництва провінції Аньхой і Хефейською насіннєвою фірмою з питань селекції та розробки технологічних засобів щодо створення і вирощування нових сортів редьки. А з Нанкінським аграрним університетом реалізують проект щодо екологічної селекції і насінництва овочевих культур.
Позитивні напрацювання мають наші інститути грунтознавства та агрохімії і сільськогосподарської мікробіології з відповідними установами провінції Шаньсі з визначення стійкості грунтів до ерозії та з питань випробування і охорони сортів рослин.
Особливу зацікавленість у широкій двосторонній співпраці висловлюють китайські фахівці в галузі бджільництва. З цією метою найближчим часом Китай має відвідати директор Інституту бджільництва імені П. І. Прокоповича — член-кореспондент Української академії аграрних наук Леонід Боднарчук.
— Михайле Васильовичу, навіть ці відзначені вами факти наукової співпраці з китайськими колегами вселяють надію, що міжконтинентальний міст взаємовигідних дружніх стосунків зміцнюватиметься іншими науковими цеглинами. При цьому потрібні певне правове поле та договірна база.
— Як відомо, між нашими країнами задекларовані відносини конструктивного партнерства. До того ж Китай був першою країною, що надала Україні гарантії ядерної безпеки у зв’язку з відмовою нашої держави від ядерної зброї. І ці гарантії, як було відзначено ще в липні 2001 року в Спільній декларації про дружбу і всебічне співробітництво у ХХІ столітті, не мають часових обмежень. І цим все сказано.
Водночас найвагомішим здобутком у встановленні творчих зв’язків з китайською стороною є підписання 14 листопада 2003 року українською стороною в особі першого віце-президента УААН Віктора Петровича Ситника угоди «Про наукове співробітництво» між Українською академією аграрних наук і Пекінською академією аграрних і лісних наук Китаю. Для нас і для китайських партнерів це — знакова подія і свого роду орієнтир для розширення проблематики у співпраці всіх наших інститутів з іншими провінціями Китаю.
— Нещодавно в Пекіні перебував заступник академіка-секретаря відділення зоотехнії, академік УААН Григорій Олександрович Богданов, який брав участь у роботі ІІІ Міжнародної конференції з проблеми скорочення викидів метану та оксиду азоту в атмосферу як істотного чинника глобального потепління. Чи пов’язана ця поїздка з налагодженням тісніших контактів між науковцями обох країн?
— Григорій Олександрович представляв на цій конференції Україну і виступив на засіданні зі змістовною доповіддю «Аналіз сільськогосподарських джерел метану в Україні і експериментальне обгрунтування методів зниження його емісії в тваринництві». Водночас він виконав почесну місію Академії щодо підписання Президентом Пекінської академії аграрних і лісних наук Лі Юн Фу нашої спільної угоди «Про наукове співробітництво». В Пекіні, до речі, визначено основні напрями співпраці, що найбільше цікавлять китайських вчених:
— впровадження у виробництво високоврожайних зернових та технічних культур української селекції та проведення перспективних досліджень;
— породні ресурси сільськогосподарських тварин України і методи їх адаптації до природних особливостей Китаю;
— впровадження сучасних технологій вирощування якісної і біологічно чистої продукції рослинництва і тваринництва;
— розроблення і запровадження системи обміну кваліфікованими фахівцями, стажистами і аспірантами, а також створення спільного україно-китайського сайту, на якому вміщуватимуть актуальну науково-технічну інформацію.
— Михайле Васильовичу, свого часу ви відвідували Китай, і, напевно, знайомі з тамтешньою економічною і політичною ситуацією. Яка ваша думка про їхні аграрні реформи та стан китайської аграрної науки?
— Зізнаюся, мені сьогодні важко про це говорити — на фоні наших аграрних реформ.
Водночас зазначу наступне. Якщо в 1900 році в Китаї взагалі не було ніякої сучасної науки і техніки, а диференціальним і інтегральним обчисленням володіло не більше 10 осіб, то вже до 2000 року в цій країні було здійснено запуск безпілотного космічного корабля, що повернувся на землю. Такий безпрецедентний розвиток науки і техніки, і не тільки в космічній галузі, міг відбутися завдяки постійній увазі з боку держави до наукової діяльності. Минулого року, наприклад, капіталовкладення в науку і техніку, фінансові витрати на дослідження досягли 116,1 мільярда юанів або 1,13 відсотка ВВП країни (для довідки: 100 юанів становить 64,42 грн.).
Або візьмімо підготовку наукових кадрів. За останні 25 років (періоду відомих китайських реформ) на навчання за кордон Китай направив майже 400 тисяч осіб, багато з них повернулися на батьківщину. Досить сказати, що у вищих навчальних закладах України сьогодні навчається понад 7000 китайських студентів і стажистів. Тому не дивно, що нині академіками АН Китаю є 651 вчений, у тому числі — 44 жінки.
Кілька слів про аграрний сектор. Показове щодо цього рішення АН та Академії інженерних наук Китаю з визначення десяти найвагоміших науково-технічних досягнень минулого року. І, зокрема, такі: розкрито таємницю генетики заливного рису; виведено новий сорт ріпаку із вмістом олії 52,82 відсотка, що найвищий у світі.
Ці факти свідчать про беззаперечні успіхи китайських вчених-аграріїв. Не всім відомо й інше. Маючи на території своєї країни сім відсотків всесвітнього орного клину, китайці годують п’яту частину населення планети. За 25 років реформ на селі в Китаї збережено колективну власність і, водночас, в умовах ринкової економіки знайдено нові реальні форми господарювання. Минулорічний валовий збір зернових у них, до речі, становить 457 мільйонів тонн, тобто одержано по 44 центнери з гектара на круг. Загалом Китай з виробництва зернових, бавовни, ріпаку, тютюну, м’яса, яєць, продукції морських промислів і овочів посідає перше місце в світі.
Ефективні реформи, що вдало підкріплені науково-технічним прогресом на селі, сприяли вивільненню від польових робіт значної частини сільського населення.
— Нам вчитися б і вчитися...
— Учитися нікому і ніколи не пізно. Тим паче у такого достойного партнера, яким є китайська сторона. Взаємовигода у співробітництві, на моє переконання, має сприяти партнерським відносинам, що будуються на засадах загальнолюдських цінностей, зміцненню історичних надбань і вселяти перспективу розвитку.
— Дякую за розмову.
