Нині багато і на всіх рівнях говорять про приватизацію великих промислових підприємств. Не на жарт розгорілася боротьба за приватизацію підприємств державної акціонерної компанії «Укррудпром». До її складу входить десять гірничодобувних підприємств. Майно п’яти з них, за інформацією «Інтерфакс-Україна», передано до статутного фонду компанії (Криворізький державний залізорудний комбінат, Докучаєвський державний флюсодоломітний комбінат, Новотроїцьке рудоуправління, Балаклавське держрудоуправління ім. Горького і державне промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром»). Пакети акцій ще п’яти підприємств передано до статутного фонду компанії частково (ГЗК «Суха Балка» — 25,1 відсотка акцій, Південний ГЗК — 25,78 відсотка, Центральний ГЗК, Північний та Інгулецький ГЗК — по 50 відсотків + 1 акція). Фонду ж держмайна України належить 100 відсотків акцій ДАК «Укррудпром».

Невтаємниченому в питаннях приватизації може здатися, що нічого особливого в цьому немає. Воно, може, й так, коли б не законопроект про приватизацію «Укррудпрому», який Верховна Рада прийняла в листопаді в першому читанні. Законопроект Володимира Мовчана передбачає, що переважне право на викуп пакетів акцій підприємств, які входять до ДАК, буде надано акціонерам, котрі володіють пакетом акцій у розмірі 25 відсотків + 1 акція. З огляду на це, я вважаю, є передумови для того, що прийняття такого закону спричинить за собою продаж ГЗК іноземним громадянам, які контролюватимуть українську металургію. Крім того, законопроект народного депутата не усуває від участі в конкурсі офшорні компанії, оскільки він не конкретизує, які саме компанії вважати офшорними, а також не формулює вимог прозорості походження капіталів і не встановлює мінімального обороту (доходів) претендентів.

Є ще й екологічний аспект. Приміром, законопроект не враховує того, що досі не прийнято закон «Про надра». Про це заявив, зокрема, Міністр промислової політики Анатолій М’ялиця на форумі гірників і металургів «Інноваційний шлях розвитку галузі», що відбувся в Дніпродзержинську Дніпропетровської області 26 листопада цього року. На його думку, насамперед потрібно розібратися, що після такої приватизації залишиться державі. А. М’ялиця також додав, що на державному рівні варто визначитися з розвитком Кривого Рогу загалом. За його словами, майбутнє металургії — це відновлення основних фондів. «Треба працювати так, як вимагає сучасне життя, інакше нас викинуть зі світового ринку», — сказав він. Для успішного розвитку ГМК А. М’ялиця пропонує створити при Мінпромполітики інститут, а на місцях — регіональні центри, що сприяли б упровадженню нових технологій і проектуванню нових потужностей.

А тепер повернімося до самих ГЗК, точніше, до їхніх власників. Про них не раз писали вітчизняні ЗМІ. Отже, більшість українських ГЗК перебувають у власності офшорних компаній чи вітчизняних, котрі до покупки ГЗК жодного стосунку до металургії не мали. У кращому разі, вони займалися посередницькою діяльністю, а в гіршому — взагалі не існували. Згідно з даними Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку, за станом на кінець 2002 року «Укррудпрому» належали 25,78 відсотка статутного фонду ВАТ «ПГЗК». Інші були у власності кіпрських компаній «Акретренд Холдингз Лімітед», «Стреттонвей Трейдер енд Консалтант Лімітед» і «Мінт Дата Холдингз Лімітед» — по 22,17 відсотка. (Дані «Інтерфакс-Україна»). Назви компаній, зрозуміло, нічого не говорять про самі компанії.

У складі «Укррудпрому» перебуває пакет Інгулецького ГЗК у розмірі 50 відсотків + 1 акція. Іншими найбільшими акціонерами, згідно з останніми наявними даними, є три ТОВ «ТС Лтд.» (Запоріжжя) — 17,28 відсотка, компанія «Авакорн Трейдинг Ко Лімітед» (Кіпр) — 15,236 відсотка, «Фродо Коммершіал Лімітед» (Кіпр) — 15,8998 відсотка. (За інформацією «Інтерфакс-Україна».) Як бачимо, однотипні назви знову нічого не говорять про те, хто стоїть за цими компаніями. Ненабагато прозоріша ситуація і на інших ГЗК. Незалежні експерти стверджують, що проголосований у першому читанні законопроект фактично лобіює інтереси великих акціонерів гірничо-збагачувальних підприємств, що входять до «Укррудпрому». Свідченням, на їх погляд, є положення документа, згідно з яким першочергове право на викуп акцій — без проведення конкурсу — мають компанії, що вже володіють хоча б 25-відсотковим пакетом акцій приватизованого об’єкта. Якщо акціонерів, які бажають збільшити свій пакет, буде декілька, то серед них проводиться конкурс. І тільки у разі відсутності бажаючих брати участь у приватизації серед великих акціонерів передбачено проводити відкриті торги. Крім того, у разі відсутності власника з пакетом акцій мінімум 25 відсотків переважне право на придбання держпакета мають ті, хто вже володіє аналогічного розміру пакетом інших підприємств «Укррудпрому». Така норма, на мою думку, свідчить про можливі конфлікти між представниками різних фінансово-промислових груп.

Автор законопроекту припускає, що документ дасть можливість уникнути корпоративних конфліктів на підприємстві. Однак незалежні експерти дотримуються іншої думки. Вони стверджують, що пропонований законопроект (що, як на мене, відображає інтереси нинішніх власників ГЗК у приватизації «Укррудпрому») робить жорсткішими умови боротьби за підприємства, які входять до холдингу. Обмеження конкурсу вузьким колом здобувачів (що і передбачено законопроектом) істотно обмежує можливості для конкуренції. В Україні вже є досить прикладів того, до чого призводило обмеження кола учасників у приватизаційних конкурсах. Скажімо, Нікопольський завод феросплавів. Тож можна говорити про те, що обмежена кількість учасників може спричинити низьку ціну об’єкта продажу.

Фахівці припускають, що «Укррудпром» може бути не менш конфліктний, ніж інші привабливі підприємства, як, наприклад, обленерго чи металургійні заводи. Раніше ФДМ у випадку продажу ГЗК «Укррудпром» єдиним пакетом припускав установити стартову ціну на рівні 1,5 млрд. грн. Оскільки, за оцінками експертів, реальна вартість «Укррудпрому» і становить 1,5 — 2 млрд. грн. Якщо депутати проголосують за «особливу» приватизацію, то така сума стане недосяжною. ФДМ побоюється, що всі згадані пакети ГЗК можуть бути виведені з держвласності через додемісії, як це вже сталося з деякими підприємствами, що входять до «Укррудпрому». Насамкінець скажемо, що у Верховній Раді зареєстровано ще один законопроект про приватизацію холдингу народного депутата Вадима Гурова. Цей документ пропонує приватизувати «Укррудпром» через відкриті торги. Народні депутати визнають: якщо варіант приватизації «Укррудпрому», що дає в сукупності з гірничо-металургійним комплексом 40 відсотків усього валового продукту України, пройде, то проблема з Тузлою здаватиметься дитячою грою на морському березі. Нескладно уявити: якщо українська гірничорудна сировина дістанеться Росії, бо вона контролюватиме 40 відсотків світових промислових запасів руди, до 15 відсотків світового видобутку і до 30 відсотків світового експорту. Політичні реалії і характер конкуренції на ринках металопродукції дадуть Росії можливість вільно встановлювати ціни на сировину й у такий спосіб впливати на собівартість кінцевої продукції. Все це може спричинити витіснення українських металургів зі світових ринків. Можливо, не випадково на недавній зустрічі Леоніда Кучми із секретарем РНБОУ було вирішено винести питання про стан справ у гірничо-металургійному комплексі України на найближче засідання.