Пресова програма «Музеї України» акції «Лідер народної довіри» обіцяє бути масштабною. Сьогодні в системі Міністерства культури України (не рахуючи приватних і відомчих) — 550 музеїв. Із них 18 мають статус національних. Але живеться їм, здебільшого, не вельми.
Будь-який керівник історичного, краєзнавчого чи мистецького музею вам скаже, що у фондах — сотні унікальних екпонатів, а виставляти їх ніде. Та й сховища то не опалюються, то вогкі, а то й взагалі на приміщення хтось око поклав. Над зарплатою музейних працівників взагалі хочеться плакати! От і вирішили журналісти, музейники, мистецтвознавці та ще чимало небайдужих привернути увагу громадськості до українських музеїв, об’їхати їх усі, подивитися, що там цікавенького і залучити спонсорські кошти, щоб оте унікальне побачили і наші нащадки (до речі, багато музеїв світу живуть саме за рахунок меценатів, та і в нас вже потроху ситуація змінюється на краще). У рамках програми видано низку журналів, зокрема, кілька номерів «Культура. Історія. Традиції», один із яких повністю присвячений музейному комплексу Переяслав-Хмельницького. Ще планується створити 25 альманахів — кожен розповість про музеї окремої області та Криму.
Справді, культура відвідування музеїв у нас дещо, м’яко кажучи, підупала. Програму презентували у Музеї гетьманства — знаному як будинок Мазепи. Директор музею Галина Ярова каже:
— Коли запрошуємо людей до нас, вони питають: «А де цей ваш музей?». — Кажу, на Подолі, поряд з рестораном «Текіла-хауз». — Знаю! — вигукують...
А музей — це ж як машина часу — зайшов і опинився у якомусь минулому столітті. Кожен такий осередок історії й культури має свої раритети. Гордість Музею гетьманства — навершя бойової булави XІІІ століття. А у музеї Григорія Сковороди в Переяславі-Хмельницькому є унікальна збірка стародруків. Серед них «Мапа України» кінця XVІ століття, і Атлас світу, до якого, подейкують, японські історики мають кількамільйонний інтерес.
