Україна чітко заявила про своє прагнення більш тісно інтегруватися у світове економічне співтовариство. Важливим кроком на шляху до цього є вступ до Світової організації торгівлі, організації, яка об’єднує 148 країн на принципах відкритості, рівності і прогнозованості та визначає сьогодення й майбуття світової торговельної системи через упровадження загальних правил міжнародної торгівлі.
Приєднання до СОТ є важливим стратегічним рішенням у контексті прагнення України досягти високих економічних і соціальних показників життя. Перш за все, членство у СОТ є інструментом інтеграції України до глобальних економічних структур, у тому числі і в Європейський союз. Адаптуючись до правил СОТ, ми наближаємо національну економіку до європейських стандартів, запроваджуємо реформування економіки на принципах лібералізації та відкритості ринку, а отже — стимулюємо темпи економічного зростання.
Підготовка країни до вступу в СОТ є справою не тільки уряду та парламенту, хоча вони забезпечують виконання найактуальнішого завдання — створення законодавчих та інституційних засад приєднання до цієї багатосторонньої системи. Для покращення координації дій уряду, парламенту та громадськості з підготовки до СОТ група депутатів ініціювала створення парламентсько-урядової комісії за участю громадськості.
Адже відповідати за результати мають влада, бізнес та громадські організації, які повинні об’єднати зусилля заради добробуту країни та окремих регіонів і забезпечити здійснення адекватної підготовки до нових економічних умов. Сподіваюся, що спільна комісія знайде ефективні механізми для прискорення конструктивної підготовки країни до роботи в умовах більш відкритого ринку.
Оскільки членство в СОТ передбачає виконання зовнішніх зобов’язань країни перед світовою співдружністю, рішення про вступ має стратегічний характер, безпосередньо впливаючи на економічний та соціальний розвиток України. Участь у СОТ означає приєднання України до ряду багатосторонніх угод, які регулюють різні сфери міжнародної торгівлі. Для виконання цих угод Україна повинна синхронізувати національне законодавство з нормами багатосторонніх угод СОТ, а також погодити умови взаємного доступу на ринки з іншими членами в ході двосторонніх переговорів. Завершиться приєднання до СОТ ратифікацією Протоколу про вступ до цієї організації.
Нині ми можемо констатувати, що органи державної влади доклали чимало зусиль, щоб забезпечити вступ України до СОТ. Парламент прийняв ряд законів, що регулюють права інтелектуальної власності, процедури антидемпінгових розслідувань та компенсаційних заходів. З 1 січня набувають чинності Митний, Цивільний та Господарський кодекси, які суттєво наближують національне правове поле до норм СОТ. Проте залишається ще ряд важливих законопроектів, які мають бути прийняті парламентом в найкоротші терміни: законодавчі акти, що регулюють сферу державної підтримки національних виробників, змінюють систему санітарного та фітосанітарного контролю, істотно зменшують можливості застосування технічних бар’єрів у торгівл.
Вступ до СОТ створює нові можливості для нашої економіки. Участь України в цій організації є запорукою стабільного та прозорого внутрішнього й зовнішнього торговельного режиму, прогнозованості економічної політики, покращення інвестиційного клімату та впровадження міжнародних стандартів якості. Впровадження прозорих норм і правил приведе до зменшення корупції та лобіювання окремих інтересів, а отже — до зменшення витрат у бізнесі. В довгостроковій перспективі ми очікуємо зростання конкурентоспроможності українських товарів в результаті посилення на українських ринках конкуренції, яка є рушійною силою розвитку.
Щодо зовнішньоторговельних переваг, то Україна отримає гарантований доступ на ринки членів СОТ в режимі найбільшого сприяння. Це надзвичайно актуально з огляду на приєднання у 2004 році до ЄС, а відтак — і до регуляції ЄС стосовно України, десяти нових держав, які традиційно виступали нашими торговельними партнерами на двосторонніх засадах. Ми одержимо нові можливості для захисту національних економічних інтересів через механізм врегулювання торговельних суперечок, а це приведе до зменшення кількості антидемпінгових розслідувань проти українських виробників.
Отже, вступ до СОТ дає можливість більш ефективного функціонування економіки. Проте реалізація нових можливостей залежить від економічних рішень, що приймаються на всіх рівнях — від центрального уряду до окремого підприємства.
Зрозуміло, що процес адаптації економіки до нових правил не буде абсолютно безболісним. Будь-які серйозні зміни неминуче призводять до певних ускладнень. Серед потенційних проблем, що можуть виникнути в результаті лібералізації зовнішньоторговельної діяльності, — звуження внутрішніх ринків збуту для деяких українських виробників через конкуренцію з боку імпортерів, скорочення виробництва підприємствами, що користуються пільгами, через ліквідацію заборонених в рамках СОТ пільг, згортання діяльності неконкурентних підприємств. Як наслідок — можливе зменшення рівня зайнятості та доходів населення в деяких галузях та зростання диспропорцій у рівні добробуту регіонів. Втім, масштаб можливих негативних впливів залежить від ефективності та вчасного проведення заходів з підготовки. А це знову ж залежить від зусиль влади, бізнесу та громадськості. Можливі економічні втрати перехідного періоду нерівномірно розподіляться серед різних учасників ринку та призведуть до перерозподілу доходу в межах країни. Ті, хто вчасно розпочне підготовку до загострення конкуренції, зможуть уникнути значних втрат та скористатися перевагами. Це однаковою мірою стосується регіонів, галузей та окремих підприємств.
Оскільки відбудеться перерозподіл ресурсів (трудових та капіталу) на користь галузей, що мають конкурентну перевагу і тому можуть розширюватися, ми маємо бути готові до того, що зменшиться рівень зайнятості та доходів населення у дотаційних та неконкурентних галузях. Однак у інноваційних та орієнтованих на експорт галузях підвищиться потреба у робочій силі, особливо у кваліфікованій, зростуть доходи працівників.
Загалом досвід країн, що вступили до СОТ, не дає підстав чекати масового та негайного скорочення зайнятості. На підприємствах змінюються власники, змінюються технології та марки продукції. Однак ніхто не імпортує робочу силу. Спілкування з колегами із сусідніх країн — кандидатів до ЄС, які приєдналися до СОТ порівняно недавно, переконало мене, що глибокого шоку від вступу не відбудеться, особливо якщо забезпечити відповідну підготовку.
Отже, ми маємо невідкладно розробити комплексну державну політику адаптації економіки й соціальної сфери до нових умов з метою попередження та пом’якшення негативних соціальних наслідків адаптаційного періоду й використання всіх переваг членства у СОТ.
Перш за все, потрібно здійснити науковий аналіз і моделювання макроекономічних, галузевих, секторальних та регіональних змін, що супроводжуватимуть лібералізацію зовнішньоторговельної діяльності. На базі цього необхідно розробити основні напрямки адаптації економіки до функціонування в умовах СОТ. Такими пріоритетами можуть бути сприяння розвитку конкурентних галузей та підвищенню конкурентоспроможності товарів і послуг, створення сучасної ефективної ринкової інфраструктури, здійснення адресних програм пом’якшення негативних соціальних наслідків, забезпечення кваліфікованого захисту національних інтересів у рамках СОТ.
Державна політика у цей період повинна спрямовуватися, з одного боку, на зменшення негативних соціальних наслідків, пов’язаних із скороченням обсягів виробництва неконкурентних галузей, а з другого — на стимулювання розвитку та підвищення конкурентоспроможності експортних галузей.
Важливо зазначити, що конкурентоспроможність залежить від зусиль на рівні підприємств. Їхні керівники повинні розуміти свою відповідальність та нарощувати виробничі потужності для виходу на нові ринки, адаптувати іноземні й розвивати власні технології, модернізувати виробничі процеси, поліпшувати якість продуктів, генерувати інновації та розвивати людські ресурси.
В умовах інтеграції економіки у світову систему надзвичайно важливою є адекватна професійна підготовка наших робітників. Високі освітні та професійні стандарти сприятимуть швидшому та безболісному пристосуванню до висококонкурентного середовища. У цьому контексті необхідно сприяти розвитку професійної освіти, підвищенню стандартів базової та вищої освіти, впровадженню нових підходів до управління та економічного стимулювання кваліфікованих працівників. Серед можливих заходів сприяння — запровадження схем навчання протягом усього професійного життя, створення додаткових можливостей для вивчення іноземних мов, що полегшує впровадження інновацій та нових технологій. Доцільно впроваджувати загальнодержавні програми для зменшення адаптаційних втрат тимчасово незайнятої робочої сили, як-то: створення центрів пошуку роботи (включаючи Інтернет-доступ, відкриття сайтів з інформацією), розширення мережі та покращення роботи існуючих навчальних центрів тощо.
Важливо зазначити, що досвід інших країн свідчить про тимчасовий характер проблем адаптаційного періоду. У довгостроковому періоді відбувається зростання загальної ефективності економіки внаслідок перерозподілу ресурсів у галузі, в яких країна має конкурентні переваги. Слід також підкреслити переваги, що отримають від лібералізації споживачі (а це коло включає не тільки населення, а й виробників), а саме: зниження цін та збільшення асортименту товарів і послуг.
Формулювання та реалізація адекватної викликам політики - головне завдання парламентсько-урядової комісії за участю громадськості. Верховна Рада, комітети та депутати, які комплексно займаються питаннями економіки й розвитку зовнішньоекономічних відносин, вважають підготовку до вступу і функціонування країни в СОТ пріоритетом, а отже, готові взяти на себе відповідальність за такі кроки. Ми зацікавлені й у широкому залученні науковців та громадськості до розробки регіональних програм адаптації і розвитку.
Сергій Касьянов,народний депутат України.
