Благодать там, де творять благо

Її шість років тому відкрили в клубі, що багато десятиліть назад служив житлом для місцевого панотця. А поряд стоїть кам’яне добротне приміщення церкви. Її радянська влада пристосувала під... зерносховище.

На реконструкцію церкви потрібно багато грошей, а спонсора в окрузі вдень з вогнем не знайти. Тому люди закачали рукава і з благословення заїжджого священика облаштували попівський будинок під храм. А до цього віруючі створили громаду Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП). Тоді парафіяни храму Різдва Пресвятої Богородиці, напевно, не надавали особливого значення тому, що їх об’єднала громада саме Київського, а не Московського патріархату.

Для віруючих важливо було інше: з’явився храм, де можна поспілкуватися з Богом.

1997 року громада зареєструвала свій статут, а в березні нинішнього їй був переданий православний храм. Так би мовити, де-юре. Але недовго в цьому храмі панували добро, мир і спокій...

Одного разу в Мар’янівку разом з групою козаків приїхало декілька священнослужителів Української православної церкви Московського патріархату. На зборах парафіян вони показали відеофільм «Анатомія розколу», що розповідав про історію розпаду УПЦ, і, як повідомила газета «МІГ» від 11.09. 2003 р., повели розмову про неблагодатність УПЦ КП. Після цього деякі парафіяни заявили, що їх, мовляв, обдурили, прийнявши в громаду Київського патріархату, і побажали вийти з неї. Конфлікт розпалювався. Число прихильників Московського патріархату в громаді росло. Незабаром вони, зібравшись у церкві, проголосували за вихід з УПЦ КП і перехід у лоно УПЦ разом із храмом і майном громади.

Як пояснив головний фахівець обласного відділу у справах національностей, міграції та релігій Олександр Клемешин, культові споруди, що знаходилися в державній власності, передаються релігійній організації на підставі заяви, що надійшла від неї.

З Мар’янівки, уточнив Клемешин, надійшла одна заява — від громади Київського патріархату.

Передбачена законодавством процедура передачі храму релігійної організації в Мар’янівці дотримана. Ним, як і всім церковним майном, на законних підставах володіє громада Київського патріархату. А претендує на храм, заявляючи про свої права на нього, УПЦ.

За словами архієпископа Запорізького і Мелітопольського Василя, порушуються закони держави і логіки — не виконується, мовляв, воля народу. Але бажання більшості — це ще не підстава для переділу власності. А коли виникає внутрішньоцерковна суперечка, вона має розв’язуватися в судовому порядку. Зареєструйте статут релігійної громади — Московського патріархату, і вирішуйте справу в суді. Так ні, продовжує «МІГ», прихильники УПЦ пішли іншим шляхом. Вони зірвали замки з храму і повісили свої. Захопивши храм, перешкоджали богослужінню в ньому.

Такі неправомірні діяння карають законом. Після звернення громади УПЦ КП у правоохоронні органи, прихильники УПЦ змушені були повернути ключі від храму його хазяям.

У конфлікт утягнені правоохоронні й місцеві органи влади. Здавалося б, кому як не їм і поставити крапку в цій історії? Однак...

 У духовному чи матеріальному? «Усе було добре, поки не приїхали ці на машинах, з телевізором і відеомагнітофоном...», — каже журналістам «МІГу» керівник Запорізької єпархії УПЦ КП архієпископ Григорій. Але чому «ці на машинах» заявляють про свої права на чуже майно?

— Спадкоємці культових споруд православної церкви на території України після проголошення її незалежності не були визначені, — каже Олександр Клемешин. — Як я вже говорив, сьогодні будь-яка громада Православної церкви вправі претендувати на них однаково. І нікого не дивує, що УПЦ (Московський патріархат), наприклад, нині володіє на Запорізькій землі більшістю храмів.

Схоже, у регіоні є сили, які у гонитві за кількістю приходів більше думають не про духовне, а про матеріальне. Інакше як пояснити, що відбувається? На жаль, мар’янівський конфлікт не єдиний в області. Така ситуація склалася й у селі Новоуспенівка Веселівського району, де з 1993 року на законних підставах православним храмом користується громада УПЦ КП. На цей храм також претендують віруючі УПЦ.

...Нещодавно в Запоріжжі до настоятеля храму Української автокефальної православної церкви звернувся священик римсько-католицької громади: «У мене поки немає храму... Не заперечуєш, якщо ми визначимося за часом і я буду проводити службу в твоєму храмі?». І католик з православним домовилися. Так невже два православні ієрархи не можуть знайти спільну мову — мову взаєморозуміння і взаємоповаги?

Приазовський район Запорізької області.