6 грудня українському вченому, кардіохірургові, письменнику та мислителю виповнилося б 90 років. Практично всі свої дні народження Микола Михайлович відзначав на роботі. Для нього вона була найбільшим і найціннішим подарунком. А от подяки від пацієнтів у матеріальному еквіваленті Лікар не приймав. Не подобалося йому це.
Він любив людей. І цим почуттям пронизано все його життя — і професійне, і громадське, і особисте. Скромність, цілеспрямованість і відданість улюбленій справі нерозривно пов’язані с ім’ям Амосова.
Микола Амосов був сердечною людиною. І не лише тому, що обрав спеціальністю кардіохірургію. Він здійснював дива із серцем. Ремонтував, реставрував цей життєво важливий орган, запускав серцевий механізм заново, створив апарат штучного кровообігу... Амосов увійшов у науку як основоположник біологічної, медичної і психологічної кібернетики.
Він кинув виклик старості. Лікар намагався перемогти головну недугу людства, перемогти в чесному двобої з невблаганними процесами старіння. Його еліксир молодості підказаний самою природою і наукою. Ця ідея ґрунтується на відомих фізіологічних механізмах: в людей похилого віку білків в організмі руйнується більше, ніж синтезується, однак під час фізичних навантажень активізуються обмінні процеси і зростає синтез білків. Цей факт Микола Михайлович узяв на озброєння в боротьбі зі старістю. Науковець експериментував на собі. Він не припинив експерименту навіть після того, як переніс інфаркт. Дочка Амосова (його лікар) Катерина Миколаївна вважає, що інтенсивні заняття фізкультурою продовжили її батькові життя, принаймні, до операції на серці, яку йому зробили 1998 року.
Микола Амосов ще відомий як політик і суспільний діяч. Депутатський мандат Верховної Ради СРСР допомагав науковцеві і лікареві в роботі, був певним захистом від системи. Хоча «відпрацьовувати» його в залі засідань було для Миколи Михайловича нудотним і важким заняттям. Але була і «зворотна» сторона в депутатського значка. По-перше, можливість допомагати людям у розв’язанні їхніх нагальних проблем. По-друге, можливість виїжджати за кордон, подорожувати, знайомитися зі світовою культурою.
Чимало послідовників, учнів, колег згадують Амосова як чудового лектора. У такий спосіб науковець популяризував свої ідеї, ділився досвідом, учив, підказував, радив...
Кардіохірург світової величини володів ще одним, не надто афішованим ним, талантом. Так само професійно і впевнено, як скальпель, він тримав письменницьке перо. В день народження Амосова його колеги та друзі презентували три томи його творів. Незабаром вийде у світ четвертий том та друга книга «Записки з майбутнього», що її свого часу було заборонено цензурою.
