Міркуючи про нації «питущі» чи навпаки, навряд чи хто наведе як приклад Китай. Мешканці цієї країни не належать ані до категорії прихильників надмірної пиятики, ані до категорії заядлих непитущих. Проте історія виноробства і, відповідно, винопиття нараховує в Піднебесній п’ять тисяч років. І, можливо, є найдавнішою на Землі.

Причому відомо про це стало нинішньої осені після знахідки китайських археологів. Вони на руїнах, що належать до неолітичної культури Давенькоу (пізній Новий кам’яний вік), що розвивалася на сході Китаю в руслі річки Янцзи (нинішня провінція Аньхой) між 4000 і 2600 роками до нашої ери, відкопали ємності для споживання вина. Це відкриття «відсунуло» на цілу тисячу років думку, яка існувала до цього часу, про те, що перші вина на території Китаю виробляли в період культури Луншань, яка на 500 років молодша від культури Давенькоу. А той факт, що вчені знайшли понад 20 посудин різної форми і призначення, свідчить, що древні китайці розумілися на виноробстві. Треба, втім, відзначити, що вином у Китаї називають будь-який алкогольний напій, виготовлений не тільки з винограду, а й із фруктів, рису чи сорго.

Виноробства ретельно культивувалося. Майже 800 років тому китайці навчилися дистилювати алкоголь. З’являлися нові «бренди», зростали градуси. За всієї розмаїтості товарів сучасних бакалійних відділів, що рясніють назвами продукції як відомих іноземних фірм, так і вже популярних у світі вітчизняних, найшанованішим і одним із найкоштовніших напоїв є горілка Маотай (китайці стверджують, що це одна з чотирьох найпопулярніших у світі марок міцних напоїв поряд з російською горілкою, французьким бренді та шотландським віскі). Не випадково її так любили багато хто з китайських керівників, зокрема великі керманичі Мао Цзедун і Ден Сяопін, і вона була донедавна практично недоступна пересічному людові з двох причин. По-перше, ціна за пів-літрову керамічну пляшку коливається від 10 до майже 100 доларів, а по-друге, її просто не продавали, і для купівлі «штофика» треба було одержати письмовий дозвіл компетентних органів. Маотай — єдиний офіційний напій, що його подають дорогим іноземним гостям у Китаї та у посольствах КНР за рубежем, ним наповнюють чарочки (малюсінькі, за китайською традицією) для того, щоб відзначити найважливіші віхи в історії сучасного Китаю. У 1951 році, за «видатний внесок у китайську політику і дипломатичні відносини», ця горілка дістала статус національного напою. Виробляють її обсягом маже 10 тисяч тонн на рік у південно-західній провінції Гуйчжоу.

А найчудовішою якістю Маотаю є його... лікувальні властивості, що підтвердили «досліди» над працівниками підприємства. Протягом 10 років винороби щодня вживали по 250 грамів свого продукту, і... жоден з них не «придбав» цироз печінки. Мало того, з’ясувалося, що при цьому печінка виробляла в 22 рази більше речовини металотіоніну, яка запобігає розвитку цього захворювання, а також виводила з організму вільні радикали, що допомагає запобігти розвитку ракової пухлини. Регулярне вживання Маотаю зміцнює травну систему і дає змогу уникнути виразки шлунка. Як тут не замислитися над споконвічним запитанням, пити чи не пити? Додамо ще, що на відміну від нашої рідної горілки китайська горілочка чудово сполучається з пивом: такий «йоржик» зовсім не викликає наступного ранку почуття болісного каяття за весело проведений напередодні вечір.

Щоправда, серед іноземців небагато знайдеться експертів, які зможуть на смак і запах відрізнити цю вишукану горілку від інших. Понад те, далеко не всі взагалі можуть пересилити себе і навіть просто скуштувати рідину, що різко пахне, якою є будь-яка китайська горілка — від найдорожчих сортів до 2,5-юаневих (близько 30 центів) 100-грамових фляжечек з найнароднішою горілкою «Хунсін Ерготоу» («Червона зірка»). Цей демократичний напій, що становить чверть усього китайського ринку алкоголю, здатен задовольнити потреби будь-якого організму, бо випускається міцністю 38, 43, 56 і 64 градуси (протягом кількох десятків років був ще «забійний» 74-відсотковий варіант). Не випадково ціла компанія китайців може увесь вечір розпивати декілька таких ємностей, стаючи дедалі більше гучною і зашарілою.

Слід зазначити, що з давніх-давен у Китаї великою ганьбою вважалося почервоніти, випивши вина, і «втратити» як наслідок обличчя. Однак часи міняються, а з ними —і звичаї. Зростає добробут народу. Традиції деяких сусідніх із Китаєм держав, досвідченіших у «прийнятті на груди», дедалі більше проникають у Піднебесну. Виробництво вина в КНР лише в період з 1994-го по 2000 рік зросло на 30%. У 2001 році в країні на 450 винно-горілчаних підприємствах вироблено 300 тисяч тонн продукції (до 2005 року ця цифра зросте приблизно до 500 тисяч) і понад 50 тисяч імпортовано. Згідно з даними статистики у 2001 році китайці вжили 390 мільйонів тонн алкогольних напоїв, тобто по 0,27 літра на душу населення. Однак усе свідчить про те, що на цій позначці вони не зупиняться.

Ольга ТАНАСІЙЧУК,власкор «Укрінформу» в Пекіні (спеціально для «ГУ»).