Нова норма: Верховна Рада ухвалила Кримінально-виконавчий кодекс України (далі — КВК).
Це означає, що КВК по-новому визначив правовий статус засуджених до найсуворішого виду покарання —позбавлення волі (про загальний правовий статус засуджених див. «ЗАКОНоДАВець» у «ГУ» за 14 листопада ц. р.).
Точніше кажучи, новий кодекс значно розширив права, пов’язані з можливістю користуватися відповідними послугами, займатися трудовою діяльністю, отримувати медичну допомогу, розпоряджатися грошовими коштами, підтримувати зв’язки із сім’єю та родичами, розпоряджатися вільним часом (його має бути не менш як 2 години на добу) тощо.
Так, засуджені мають право купувати за безготівковим рахунком продукти харчування та предмети першої потреби за зароблені в колоніях гроші, а певні категорії з них (зокрема, особи пенсійного віку, інваліди, неповнолітні засуджені або ж ті, хто з не залежних від них причин не працює) — також за гроші, одержані за переказами, за рахунок пенсій та іншого доходу. Сума грошей, що дозволена до витрачання, залежить від виду колонії та від поведінки засудженого і його ставлення до праці. Так, тим, хто відбуває покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, дозволяється витрачати на місяць на ці потреби до 100% мінімального розміру заробітної плати; у колоніях середнього рівня безпеки — до 80%; у колоніях максимального рівня безпеки — до 70% мінімального розміру заробітної плати. Сумлінні поведінка і ставлення до праці є підставою для додаткових витрат від 30 до 50% мінімального розміру заробітної плати (залежно від виду колонії).
Засуджені мають право на побачення: короткотермінові тривалістю до 4 годин та тривалі строком до 3 діб. Короткотермінові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення — з можливістю спільного проживання і тільки з близькими родичами (чоловік або дружина, батьки, діти, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).
Побачення засудженим надаються у виправних колоніях усіх видів — щомісяця короткотермінове і один раз на три місяці тривале. Позачергове тривале побачення кодекс передбачає для реєстрації шлюбу.
Оплата послуг за користування кімнатами короткотермінових та тривалих побачень здійснюється засудженими або їхніми родичами за рахунок власних коштів.
Для одержання правової допомоги засудженим може надаватися побачення з адвокатом, у т. ч. й наодинці. Кількість і тривалість таких побачень законом не обмежена.
Засудженим надається право на 4 телефонні розмови протягом року тривалістю до 15 хвилин кожна під контролем адміністрації. Такі розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. (Телефонні розмови між «зеками» колоній заборонено.) Причім тут можливі варіанти: дозволяється замінювати тривалі побачення короткотерміновими, а самі побачення — телефонними розмовами.
Ще більше можливостей «подихати волею» мають ті, хто відбуває покарання у колоніях мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях. Їм може бути дозволено короткочасні виїзди за межі колонії на території України (на строк не більш як 7 діб) у зв’язку з такими винятковими обставинами: 1) смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує смертю; 2) стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї.
«Клієнтам» колоній (залежно від виду) дозволено одержувати протягом року від 5 до 7 посилок та від 2 до 4 бандеролей.
До того ж і тут «привілей» можуть мати ті, хто сумлінно поводиться і ставиться до праці: право на одержання додатково посилки або передачі, на додаткове короткотермінове чи тривале побачення, додаткову телефонну розмову, додаткове витрачання грошей на продукти харчування та предмети першої потреби.
Звертаємо увагу, що законодавець, зважаючи на вимоги міжнародного права, заклав у новий кодекс цивілізованіші нормативи матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі. Зокрема, норма житлової площі на одного засудженого у виправних колоніях не може бути менша за 3 кв. м, у виховних колоніях і колоніях, призначених для тримання жінок, — 4 кв. м. Засудженим надаються індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов. З дозволу адміністрації вони можуть за власні кошти додатково купувати одяг та взуття, отримувати необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування, додаткові медичні послуги.
Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії.
Для довідки: КВК прийнято Верховною Радою 11 липня 2003 р. Він набирає чинності з 1 січня 2004 р. Із повним його текстом можна ознайомитися в «Голосі України» за 29 серпня ц. р.
