Вечірнє засідання 8 грудня
Відкриваючи парламентські слухання «Про державну політику в галузі повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян. Стан відновлення та перспективи», Голова Верховної Ради Володимир Литвин зазначив:
— Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» 1996 року держава взяла на себе зобов’язання відновити вартість заощаджень та здійснити витрати з компенсаційних виплат. Минуло шість років, змінилося п’ять урядів. Що зроблено для виконання закону і взятих державою зобов’язань? Починаючи з 1997 року на компенсаційні виплати з держбюджету спрямовано 1 млрд. 460 млн. грн. із загальної суми державних зобов’язань 131 млрд. 96 млн. грн. Неважко підрахувати, що коли ми і далі рухатимемося такими темпами, то потрібно буде десь 500 років, щоб повернути людям їх заощадження. Вочевидь, потрібно знайти нові рішення... Втрата заощаджень — один з головних чинників, який каталізує недовіру людей до влади та держави. Отже, йдеться не лише про відновлення соціальної справедливості, а й про імідж держави, про її майбутнє.
Доповідач голова Комітету з питань соціальної політики та праці Василь Хара визнав, що впродовж минулих років уряди не надто прагнули повернути населенню їх заощадження. Потрібні кардинальні зміни у підходах. 19 законопроектів про зміни у виплаті заощаджень громадянам внесли депутати Верховної Ради попереднього скликання, 10 — нинішнього, проте зрушень на краще не видно.
Із співдоповіддю виступила голова спеціальної комісії Верховної Ради з питань фінансово-економічного обгрунтування джерел і механізмів відновлення заощаджень громадян Катерина Фоменко. Вона зазначила, що комісія працює у двох напрямах: визначення зовнішніх та внутрішніх джерел надходжень. Перший полягає у поверненні до переговорів щодо зобов’язань колишнього Ощадбанку СРСР перед вкладниками України. Другий — залучення коштів за рахунок внутрішніх можливостей. Вона вважає, що можна , зокрема, створити спеціальний позабюджетний державний фонд компенсації заощаджень громадян. Наповнити його передбачено шляхом надходжень від реалізації закону про податок на нерухоме майно громадян, коштів від приватизації державних підприємств, а також за рахунок відсотків від прибутків колишніх державних спеціалізованих банків та банків, які здійснюють фінансування державних цільових програм. Ще один можливий вихід — видача громадянам на суму заощаджень компенсаційних облігацій, які у певні терміни викуповуватиме держава.
Заступник Міністра фінансів Олександр Яременко заявив, що зобов’язання з повернення заощаджень не може бути зараховано до складу внутрішнього державного боргу.
Народні депутати у своїх виступах, зокрема, наголошували, що знецінені заощадження є внутрішнім державним боргом України. А ще депутати зазначали: реальних джерел надходжень коштів чимало. Наприклад, запровадження державної монополії на зовнішню торгівлю та продукцію критичного імпорту може давати щороку 4—5 млрд. грн. На тютюнові та алкогольні вироби ще 6—8 млрд. грн. щороку. Пропонувалося на відшкодування заощаджень спрямовувати не менше одного відсотка від ВВП, 50—70 відсотків від приватизації держмайна, 1—2 відсотки від продажу валюти та предметів розкоші, антикваріату тощо. Припускали й повернення до переговорів з Росією про з’ясування взаємних зобов’язань.