На півострові за півроку зареєструвалося майже 40 політичних партій з-понад сотні наявних на материку. Більшість з них не має широкої бази, не розростається до помітного масштабу і формату. Приміром, структури соціалістів, симпатики блоку Ю. Тимошенко не перевищують 3 відсотків електоральних настроїв. Фон політичного життя вони створюють, але серйозно змінити політичну картину ще нездатні.
Нарощують м’язи
Перегрупувань політичних сил півострова у зв’язку з наближенням президентських виборів не помічено. Це можна пояснити консолідованістю більшості у Верховній Раді АРК з 87 членів депутатської групи «Стабільність». Хоча вони представляють різні політичні партії, але всі зацікавлені в об’єднанні навколо Бориса Дейча і Сергія Куніцина, щоб забезпечити в автономії політичний спокій. Уже два роки діє й коаліційний уряд, за який взяла на себе відповідальність політична більшість у ВР АРК. Весь цей час на місцях працюють люди цієї більшості й цього уряду.
Серед традиційно представлених на півострові партій сьогодні найактивніше намагається нарощувати свої сили і прибічників Партія регіонів України. І прагне порівнятися з активністю понад 20-тисячної СДПУ(о), лідер якої Юхим Фікс останніми роками зумів створити тут широко розгалужену структуру осередків у всіх містах, районах, селищах і селах. Однак нині, свідчать опитування соціологів, їм симпатизує лише 8 відсотків мешканців півострова. Днями кримські «есдеки» гучно відзначили 100-річчя створення на півострові свого першого осередку і вважають, що вже давно пройшли період організаційно-партійного будівництва. Тож сьогодні головну увагу приділяють ідеологічній наповненості своєї програми. У розвитку ця партія робить ставку на середній клас, ділову еліту, інтелігенцію і молодь. Вважає, що саме ці верстви здатні забезпечити стабільність у суспільстві, економіці й самій СДПУ(о).
Традиційно активною залишається Комуністична партія, у лідера якої Леоніда Грача високий рівень особистих домагань на владний олімп в Криму. Оскільки на останніх виборах він програв, то нині демонструє активну спрагу реваншу, нового повернення на шостий поверх Верховної Ради автономії. Дані деяких соціологічний опитувань свідчать: якби він виставив свою кандидатуру як пошуківець президентського крісла в Україні, то в цій якості його готові підтримати ледь 9 відсотків з майже третини кримських виборців, що досі орієнтуються у своїх симпатіях на компартію.
Натомість зростає авторитет лідера Народно-демократичної партії — голови Ради міністрів автономії Сергія Куніцина. НДП міцнішає, активно ширить свої лави, за чисельністю вже дорівнюється соціал-демократам. До найактивніших політичних гравців регіону варто зарахувати і прибічників Аграрної партії, які йдуть у блоці Б. Дейч & С. Куніцин. А також традиційно чітко організованих кримських татар, які у своїх симпатіях орієнтуються на «Нашу Україну» і особисто Віктора Ющенка. Соціологи свідчать — він вже має майже 15 відсотків електоральної підтримки. (Такий нині й відсоток місцевих симпатиків нинішнього Президента. Рівно рік тому він був на рівні 14 відсотків).
Хоча варто зауважити, що хвилі захоплень земель на Південнобережжі спричинили зростання антитатарських настроїв, поляризацію суспільства, поглиблення різновекторності етнічних настроїв.
На підступах до інформаційних джерел
У тиражній кримській пресі, включно з численною етнічною, спостерігається аморфна ситуація. Нині проводяться контент-аналізи преси. Найчастіше і обов’язково з симпатією обговорюється політична позиція і діяльність Януковича та Президента України. Для більшості кримських газет головна мішень критики — ім’я Ющенка. Виняток становить популярна серед загалу приватна телерадіокомпанія «Чорноморка», яка зі своїм натхненником — депутатом ВР АРК Андрієм Сенченком —займає помітну нішу в політичному спектрі півострова. Активно критикує систему управлінців автономії.
Передбачається, що з наближенням президентських виборів боротьба за інформаційні джерела загострюватиметься. Найближчим часом очікується активізація вкладення фінансових ресурсів у наявні та нові газети, телебачення і радіо. Відкритої зміни господарів ЗМІ ще не відбувається. Проте спостерігається певна переорієнтація знайомих газет і відкриття свіжих часописів. Приміром, товстушки «Первая крымская» і кількох сайтів в Інтернеті.
Хоча відвертих пропагандистських кампаній ще немає, але саме тепер формується структура інформзабезпечення: створюються різні центри як соціологічні, громадські й дослідницькі організації. Поза сумнівом, кожен з цих центрів відкриває певна політична сила, яка починає поки що вивчати ситуацію, щоб у переддень виборів розгорнути якомога ефективнішу піар-кампанію. Проте, відзначають оглядачі, у В. Ющенка стрімко зріс резерв симпатій у середовищі не лише україномовних кримчан і татар. Посприяла ситуація навколо Тузли, зростання активності домагань Росії до Криму, які пролунали з вуст чільників багатьох політичних партій північної сусідки. Тузла відкрила очі багатьом.
Коливаються з лінією... влади
Політичні сили демократичного спрямування зацікавлені у своїй солідарності й підтримці передусім Б. Дейча у зв’язці з С. Куніциним, які уособлюють характер стабільності на півострові. Це саме сповідує і зорієнтована на нинішню владу прагматична місцева бізнесова еліта. Її намагається згуртувати в регіональних лавах помітної в Криму Партії промисловців і підприємців Олександр Баталін. У такому самому векторі зорієнтовані й переважно підприємницькі профспілки «Єдність», які очолює Яків Рєзніков. Перегрупування тут можливі тоді, коли буде остаточно ухвалено закон про вибори на пропорційній основі, зокрема й в автономії. Цього домагається Леонід Грач. Тоді, зауважують політологи, це змусить багатьох кримчан шукати собі союзників по партійних списках, створювати додаткові фракції. Досі ж триває позиція очікування, з бажанням багатьох переконати Київ, що для Криму справедливіша і прийнятніша змішана система — пропорційно-мажоритарна. Панує думка, що «чиста пропорціоналка» може зіграти на користь тих політичних сил, які не є прибічниками зміцнення демократії в Україні, її незалежності.
Досягнута, хай ще нетривка, стабілізація засвідчує: політична еліта і загал Криму поводяться обережно і зважено. Різких коливань у своїх настроях не виявляють. Очікують, куди поверне політична реформа в Києві. Хочуть зробити свій вибір лише після того, як буде чіткіша ситуація в центрі й загалом у державі. Дається взнаки велика кількість помилок, квапливого, неправильного вибору останніх років. Люди не хочуть «злякати» набутого позитиву. Не бажають, щоб знову стало гірше, ніж є.
Крим очікує на наступні етапи підготовки до президентських перегонів. Усі «диспозиції» — в клопотах підготовки до активного старту.
Крим.
