Партнерство заради споживачів

Про причини критичного стану галузі написано чимало. Вони є сумою чинників, які залишилися у спадок ще від радянських часів, і тих, що виникли останніми роками, бо хвороби житлово-комунального господарства по-справжньому не лікували.

Нинішній уряд, підтверджуючи курс, проголошений у програмі дій уряду «Відкритість. Дієвість. Результативність», розробив проект загальнодержавної програми реформування та розвитку ЖКГ, розрахований на 2004—2010 роки. Як зазначив голова Держжитлокомунгоспу Григорій Семчук, ця програма отримала реальну підтримку на рівні місцевого самоврядування під час її обговорення на ІХ Всеукраїнських муніципальних слуханнях. У держбюджеті на наступний рік закладено 400 мільйонів гривень на проведення робіт з модернізації найпроблемніших об’єктів галузі.

Сьогодні технічний стан галузі потребує конкретних дій. Четверта частина водопровідних очисних споруд і кожна п’ята насосна станція (у вартісному виразі) відпрацювали нормативний термін амортизації. Фактично амортизовано половину насосних агрегатів, із яких 40 відсотків потребує заміни. Загальна протяжність комунальних водопровідних мереж становить понад 104 тис. кілометрів. Понад 30% цих мереж в аварійному стані, із 34 тис. кілометрів каналізаційних мереж майже 27% є аварійними. У середньому в рік відбуваються два пориви на водопровідних та один — на каналізаційних мережах на кілометр, що значно перевищує аналогічні показники в європейських країнах.

Що може змінити ситуацію на краще? Лише запровадження нових технологій і енергоефективного обладнання, що дасть можливість підвищити якість послуг. Науково-технічне забезпечення виконання програми передбачає розробку та впровадження новітніх технологій і обладнання, спрямованих на технічне переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та скорочення питомих витрат енергетичних і матеріальних ресурсів, налагодження виробництва спеціальної комунальної техніки та обладнання для потреб житлово-комунального господарства.

У першу чергу, за словами Г. Семчука, увагу треба приділяти пошуку внутрішнього інвестора, який сьогодні готовий вкладати кошти в модернізацію житлово-комунальної галузі. І такі підприємства вже є, комітет з ними працює і розглядає можливість довготермінового стратегічного співробітництва, наголосив голова Держжитлокомунгоспу.

Упровадження енергоефективного обладнання вітчизняного виробництва вважає важливим і народний депутат України Григорій Дашутін. Зокрема, він наголосив, що в Європі частка витрат на електроенергію у собівартості комунальних послуг у середньому становить не більше 10%, а в нас цей показник сягає 30%—50%, нерідко він і вищий. Через це один із ключових напрямів реформи вітчизняного ЖКГ — зменшення витрат та втрат енергоносіїв, проведення ефективної енергозбережної політики. Як прискорити цей процес? Це складне «багатовекторне» питання. І одним із цих «векторів» — напрямків, котрими варто рухатися, є впровадження відповідної сучасної економічної техніки. Зокрема, техніки, що продукує стиснуте повітря, котре є одним з важливих чинників, і в першу чергу — в технології очищення комунальних стоків. Так, із пропозицією про співпрацю з комунальниками виступив провідний вітчизняний виробник компресорного обладнання концерн «Укрросметал».

Його розробки не поступаються тим, що нині пропонує світовий ринок компресоробудування, до того ж «Укрросметал» дає гарантію на роботу свого обладнання, що значно дешевше імпортного, на 4 роки. Той, хто знається на проблемах машинобудування та усвідомлює, які складні машини компресорні установки, розуміє — це дуже великий термін. Це свідоцтво технічного рівня обладнання.

Компресорне, насосне та зварювальне обладнання потрібне не лише на станціях аерації стічних вод очисних споруд, а й на об’єктах житлового господарства, комунальної теплоенергетики, упорядкованості та міського електротранспорту.

Концерн «Укрросметал» випускає широкий асортимент такої техніки, наприклад, сучасні насосні пересувні агрегати з дизельним або, за бажанням замовника, електричним приводом. Ці агрегати на автономних критих причепах призначені для перекачування забрудненої води під час ремонтних, будівельно-монтажних та інших робіт. Спеціальні зносостійкі матеріали, використані в насосах, забезпечують дуже великий ресурс безаварійної роботи.

Конче необхідні комунальникам і пересувні компресорні станції різної продуктивності, оснащені розподільчими вентилями для під’єднання споживачів стисненого повітря.

З метою розширення ринку збуту своєї продукції, організації роботи на перспективу маркетингові служби концерну «Укрросметал» почали цього року активно працювати не лише з конкретними виробничими і ремонтними структурами житлово-комунальної галузі, а й з науково-технічною радою Держжитлокомунгоспу. Саме вона, ознайомившись з можливостями концерну (було зроблено необхідні експертні оцінки) дійшла висновку про доцільність реалізації довгочасної програми переоснащення підприємств житлово-комунального господарства обладнанням, яке випускає «Укрросметал».

На думку Григорія Дашутіна, така практика, підхід дуже доцільні. Чому? По-перше, через те, що в процесі технічного переозброєння галузі певним асортиментом машин і механізмів з’являється системність. Виникають механізми, що спонукають вести цей процес з максимально економічним ефектом, бо часто-густо несистемний підхід призводить до того, що в старий технологічний ланцюг вживлюється якийсь економічний, сучасний елемент, а користь від цього потім щонайменша, бо інші недосконалі частини цього ланцюга зводять нанівець потенційні можливості нового пристрою. А тут за довгострокового широкого співробітництва у тому, щоб такого не сталося, зацікавлені обидві сторони — і машинобудівники-постачальники обладнання, й комунальники-експлуатаційники. По-друге, наявність програми, а відповідно — замовлень достатньо великих партій, наприклад, певного виду компресорів, відкриває можливість зниження собівартості цієї продукції, тобто зниження цін. Назвемо ще кілька переваг: виробники краще пристосовуються до потреб замовника і вдосконалюють в рамках тривалої співпраці свою продукцію під конкретні потреби тих, хто нею користується; вищим обіцяє бути рівень сервісного обслуговування, бо одна річ, коли ти продав агрегат і більше з покупцем не знаєшся, інша — коли замовник перспективний і з ним працювати й працювати; довгострокове партнерство дає можливість розумніше вирішувати питання модернізації обладнання й за рахунок цього підтримувати належний рівень виробництва, забезпечуючи зростання його економічної ефективності. Це прямо пов’язано в такому разі з тарифами на послуги комунальників, тобто з витратами кожної родини, яка користується їхніми послугами. А таких родин мільйони.

Звичайно, швидкість процесу переоснащення галузі залежить від фінансування й, не в останню чергу, від того, як, за якою схемою воно здійснюватиметься.

На думку депутатської фракції політичних партій Промисловців і підприємців України та «Трудова Україна», що постійно опікується проблемами і підтримки вітчизняного виробника, і енергозбереження, такою схемою в цьому випадку міг би стати лізинг. З метою впровадження цієї достатньо прозорої системи розрахунків, що контролюється, керівництво фракції звернулося до вищих органів виконавчої влади, і законодавці й представники виконавчої влади дійшли порозуміння. І Держжитлокомунгосп, і Мінпромполітики висловилися «за». За створення галузевого лізингового фонду для технічного переоснащення житлово-комунального господарства. Підготовлено проект відповідної постанови Кабінету Міністрів, і, сподіваємося, Прем’єр-міністр В. Янукович, який, до речі, під час перебування в Сумах відвідав головне підприємство концерну «Укрросметал» — ВАТ «ВНДІкомпресормаш» і дав високу оцінку продукції, що тут випускають, підпише цю постанову.

Проте це не єдиний варіант фінансування робіт, спрямованих на прискорення техпереозброєння галузі. Група народних депутатів, серед яких Григорій Дашутін, підготувала проект закону України «Про особливості бюджетної підтримки реалізації заходів з енергозбереження у бюджетних установах, казенних підприємствах, підприємствах комунальної власності». Він передбачає фіксувати видатки на оплату енергоносіїв на рівні їх споживання на початку здійснення енергозбережного проекту до того часу, коли за рахунок економії від реалізації проекту будуть відшкодовані витрати, пов’язані з його здійсненням. Після цього бюджетне фінансування витрат на оплату енергоносіїв здійснюватиметься відповідно до реального споживання. І це ще не кінець.

Істотним кроком в отриманні коштів, необхідних для придбання «ліків» для галузі, є прийняття Житлового кодексу й упорядкування оплати житлово-комунальних послуг, адже заборгованість населення з оплати цих послуг перевищує в цілому по країні вартість їх річного обсягу і далі зростає. Не покладемо цьому край законодавчим шляхом, точно обумовивши в кодексі права й обов’язки сторін, — решта зусиль, про які йшлося вище, всі форми фінансових «ін’єкцій» галузі нагадуватимуть спробу заповнити водою діряву діжку.