Екстрим на колесах

Як з’ясувалося, на одного з таксистів «наїхав» кримінальний елемент з вимогою віддати ключі і звільнити машину. А коли водій не поступився, той розбив скло і пошкодив капот автомобіля. Потім швидко зупинив «Жигулі» і втік. Але недалеко. В екстрених випадках таксисти передають по рації сигнал про допомогу (спеціальний позивний). У даному разі водій розбитої машини дав орієнтування, і зловмисника затримали. Щоправда, довелося поганятися: «приватник», злякавшись, та ще підстьобуваний нападником, мчав на всіх парах. І нарешті заїхав на заправну станцію як на безпечніше й освітлене місце.

Працівники автозаправки, теж з переляку, викликали міліцію. Тут усе і прояснилося. Не соромлячись міліції, винуватця заварухи просто біля авто відфейсували. Паралельно пояснюючи отетерілому «приватнику» причину такого оточення. По-моєму, правоохоронці були не від того, щоб нахабу трохи провчили, після чого посадили його в «бобика» і поїхали геть.

Їдемо й ми. Мій супутник пожвавішав:

— Бачиш, недарма кажуть, що таксист — одна з найнебезпечніших професій. Якось колегу з нашої фірми (а фірм таксі в Києві понад двадцять.  — Авт.) крутій один, «підрізаючи», вдарив у бік авто — таксі з пасажирами в кювет. А той чудак на букву «м» — на газ, і тільки його й бачили. Але ми — вчотирьох — наздогнали. Притиснули до бровки. Міліцію викликали... А буває, платити не хочуть, то таксист, коли бачить, що сам не впорається, теж допомогу викликає.

Усе-таки вночі водіям веселіше. Клієнти ще ті. Багато хто напідпитку. Не кожен, бачачи мене, у машину сідає, мовляв, якщо хоч одне місце зайняте — не той комфорт. Найщедріші пасажири — ті, які вдало в казино посиділи. А також гості столиці. Є категорія таксистів, що тільки в «жирних» місцях стоять — біля нічних клубів, в аеропортах, на вокзалах. Вони дуже добре заробляють. Чужих туди не пускають.

Під’їжджаємо до одного з таких місць — майдану Незалежності, гальмуємо біля бровки на всім відомій «рулетці». Вмить у вікні з’являється «місцевий» таксист і грубо запитує, чого Володимир тут зупинився. Але, побачивши мене, тут-таки чемно: «А-а, вибач, мужик, ти з пасажиром». І відходить.

— Та це звичайна річ, — каже мій супутник, — біля крутих ресторанів або готелів завжди «свої» стоять. У кожної фірми в Києві є пріоритетні райони. Ми особливо один до одного і не сунемося. Навіщо зайві конфлікти? Якщо вже за викликом приїжджаєш, тоді без претензій. А коли просто зупинишся в очікуванні можливих клієнтів, то тобі від’їхати все одно не дадуть. Адже ті таксисти, що на постійних місцях стоять, часто приплачують охороні цих закладів або міліції — так би мовити, групі підтримки. І необов’язково усі водії з однієї фірми таксі — на вокзалі, наприклад, працюють ті, котрі там давно промишляють, навіть якщо це «приватники».

Є жінки-таксистки. Володимир каже, вночі вони майже не працюють. «Сидять» здебільшого на викликах. Або просто на людину дивляться: брати чи ні. Насилу вмовляю супутника дозволити мені побути хоча б із півгодинки таксисткою. Дозволив. Зупиняє подружжя середнього віку. Дружина, звелівши чоловіку мовчати, сама раз у раз відволікала мене від дороги питаннями на кшталт: чи добре я знаю місто, як давно тут працюю, паралельно розповідаючи, куди їхати. Довезла їх, нарешті...

Повернувшись на місце пасажира, розпитую з приводу «приватників»: напевно, добряче перебивають роботу таксистам? Володимир питання не чує — він, угледівши клієнта, переїжджає у правий ряд. Раптом, нахабно нас «підрізаючи», до голосуючого підкочує шикарна машина зі спецномерами, що підтверджують належність до однієї з гілок влади. Її водій «грачує»! На своє німе запитання одразу чую відповідь: «Це дуже часто».

А до «приватників», з’ясувала, таксисти вже звикли. Вони приїжджають до Києва підзаробити з прилеглих областей. Місто знають погано. Та й не дуже нахабніють. І пасажир уже не кожний до них сяде. А от водії дорогих машин із крутими номерами справді обурюють. Мало того, що вони безапеляційно перехоплюють клієнтів, то ще і правила дорожнього руху порушують, користуючись «ксивами».

Під кінець роботи в центрі міста нас зупиняє відомий футболіст. Володимир радіє: о, кого повеземо! Але, на наше розчарування, спортсмен «завантажив» у машину свого, м’яко кажучи, сп’янілого знайомого, розплатився за нього і попросив доставити «у найкращому вигляді»...