Студентська пора — це, безперечно, якщо не найкращий, то, напевне, найвеселіший час у нашому житті. Проте нині безхмарні роки університетської юності часто затьмарюються «викликами» ринкової економіки. Через мізерну стипендію українські студенти часто замість того, щоб сидіти в бібліотеках, сидять на базарах... Після закінчення вузу, працюють офіціантами або продавцями... А як живуть студенти в сусідній Польщі?
Уперше я познайомилася з Катею В. перед лекцією із соціології. Вона розповіла, що її батьки живуть в Естонії, у Польщі вона вчиться вже чотири роки. За цей час Катя блискуче вивчила польську, нині опановує іспанську, не має жодних проблем з екзаменами та заліками. Через кілька днів в одній із кав’ярень у центрі Познані я знову побачила Катю. Вона працювала там офіціанткою. Наступного дня запитала в неї, як їй вдається поєднувати роботу в гамірній задимленій кав’ярні, яка часто закінчується о четвертій ранку, з навчанням? Катя відповіла: «Просто ніколи не дозволяю собі спати довше, ніж до дев’ятої»...
Хоча навчання в польських державних вузах безплатне, більшість студентів, як і Катя, намагаються десь підробляти, бо прожити на одну стипендію неможливо. Уряд Польщі платить їм щомісяця близько трьохсот злотих (приблизно 320 гривень). Однак тільки за житло щомісяця доводиться віддавати від 230 до 350 злотих. Тож якщо батьки не допомагають студенту, то доводиться шукати підробітку.
Томаш С. вчиться на третьому курсі на факультеті сходознавства у Познані. За його словами, йому подобається досліджувати інші культури світу, вивчати східні мови та традиції. Можливо, тому підробіток собі він знайшов у кав’ярні, яка називається «Прощання з Африкою». Тут можна не тільки випити філіжанку чудової кави, а й купити кавові зерна. Зробити вибір між чорними й коричневими, ефіопськими й сомалійськими зернами досить важко. Потрібна порада спеціаліста. Власне, в цьому і полягає робота Томаша — допомагати людям вибирати каву. Загалом, більшість студентів намагаються знайти собі такий підробіток, який би не тільки давав прибуток, а й подобався.
Головною турботою польських студентів є, звісно, майбутня робота. Марта К., яка навчається на юридичному факультеті університету імені Адама Міцкевича, каже, що жодної впевненості у тому, що після закінчення університету вона отримає хоч якусь роботу, немає. За її словами, для того, щоб отримати престижну роботу в Польщі, потрібен не тільки диплом, а й знайомства... Ті ж, у кого немає високих покровителів, вимушені вчитися на двох—трьох факультетах одночасно, їздити за кордон на різні стажування. Одним словом, зробити все, щоб після закінчення вузу стати кваліфікованими спеціалістами.
Тож можна сказати, що проблеми українських та польських студентів схожі: як після закінчення вузу знайти роботу, як поєднувати підробітки та навчання, як стати кваліфікованим спеціалістом. А ще, думаю, бажання в українських та польських студентів теж однакові — як зробити так, щоб студентські роки подовше не закінчувалися.
Познань.
