Як ми вже неодноразово писали, АТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського» готують до безпрецедентної приватизації — цілісним пакетом у 98,8 відсотка акцій. Ми зв’язалися з в. о. генерального директора комбінату Енвером ЦКІТІШВІЛІ, щоб дізнатися про стан справ на підприємстві.
— Енвере Омаровичу, докладніше, будь ласка про це...
— Попри те, що підприємство працює стабільно і виготовляє останнім часом майже 9 тисяч тонн чавуну на добу, до 10 тисяч тонн готового прокату, ситуацію стабільною назвати важко. Найбільша проблема ДМК сьогодні — це технічний стан основних фондів. Наприклад, у доменному цеху 85 відсотків основних фондів зношені. Усі чотири доменні печі востаннє ремонтували за другим розрядом більш як 15 років тому. За останніх 10 років на них здійснювали ремонт тільки третього розряду: він дає змогу лише стабілізувати роботу печі, але не поліпшує її кардинально.
— Що дає модернізація основних фондів власним коштом?
— За 10 місяців нинішнього року в поточні ремонти інвестовано приблизно 110 мільйонів гривень. Торік на підтримання основних фондів у робочому стані спрямовано 87 мільйонів. Але гроші зникають, наче в пісок — результатів практично не видно. Чого ми справді досягли, то це зупинили падіння і стабілізували виробництво на підприємстві. Зуміли переконати колектив у тому, що він може працювати, показали, що за умови зростання рівня виробництва зростає заробітна плата. Починаючи з березня середня заробітна плата на підприємстві становить 679, нині — 856 гривень. Проте в цій динаміці є інший, негативний бік справи — ми досягли межі. Інакше кажучи, того рівня виробництва, який за теперішнього стану устаткування підвищити не можна. Щоправда це не обмежує можливості комбінату в перспективі, з огляду на його потужний потенціал. Якщо підприємство приватизують, то в нього інвестують кошти у найближчі 3—5 місяців для проведення двох-трьох ремонтів доменних печей другого розряду, й уже наступного року можна підняти виробництво. Якщо ні, то комбінат може відпрацювати лише до квітня, а потім — гаси доменні печі. Наслідки будуть катастрофічні. Тому я казав і кажу: коли вже держава не може підтримати свої підприємства, треба залучати інвестора!
— Як трудовий колектив ставиться до перспективи приватизації підприємства?
— Моральний настрій на комбінаті нормальний. Як на мене, за дев’ять місяців моєї роботи вдалося досягти головного — зростання виробництва чавуну і сталі, взаєморозуміння. Якщо підприємство одержує партнера, який вбачає у ньому джерело благополуччя колективу та свого власного, то з ним можна і треба працювати. А якщо прийде «партнер», який дивиться на комбінат як на джерело лише власного збагачення, то це призведе до тяжких соціальних наслідків. Сьогодні всі розуміють — комбінат потрібно приватизувати. Але продавати слід тому, хто має досвід й усвідомлює, що з цим підприємством робити.
— Проте ймовірно, що комбінат купить той, хто не бажає вкладати гроші у розвиток...
— Тоді комбінат просто зупиниться. З ладу буде виведено дві доменні печі через їхню непрацездатність: 12-та піч спроможна допрацювати лише до січня, 9-та — до квітня. Є ще дві, проте закриття половини потужностей призведе до значного скорочення числа робітників. Це справжня катастрофа для Дніпродзержинська — половина людей фактично залишиться без засобів для існування.
— Результати приватизаційного конкурсу оприлюднять вже 15 грудня, а чи цікавилися ситуацією на комбінаті потенційні інвестори?
— Авжеж, цікавилися дві компанії — Індустріальний союз Донбасу і представники «Приватбанку». Але, зауважу, що публічно з проханням надати інформацію для вивчення ситуації звернувся лише ІСД, представники групи «Приват» особливої зацікавленості не виявили. Коли «Приватбанк» подав заявку на приватизацію, ми підготували всі належні документи, але банкіри не захотіли офіційно оформити передачу документації. Тому ми відмовилися її надавати, і я надіслав відповідного листа главі ФДМУ Михайлу Чечетову. А представники ІСД зустрічалися з трудовим колективом підприємства, ознайомили його зі своїми планами щодо розвитку комбінату і розв’язання соціальних проблем: зростання заробітної плати, медичного страхування тощо.
— Скільки, на ваш погляд, треба вкласти грошей у підприємство найближчим часом, після завершення його приватизації?
— Інвестор за перші півроку має вкласти 50—60 мільйонів доларів. Для того, наголошу ще раз, щоб підтримати необхідний рівень виробництва і підготувати підприємство до подальшої модернізації. Ця сума потрібна лише для ремонту доменних печей. А програма розвитку підприємства передбачає будівництво 3-ї конверторної печі, третьої лінії безперервного розливання заготовки. Усе це потрібно здійснювати в паралельному режимі. Загалом у підприємство необхідно інвестувати щонайменше двісті мільйонів доларів.
