Звертаюся до вас з нагоди нашого спільного свята — Дня місцевого самоврядування. Адже саме місцеве самоврядування є найближчою до людей ланкою влади, від якої залежить повсякденне життя кожного громадянина. Саме на місцеве самоврядування покладено історичну місію — розбудити ініціативу мільйонів заради торжества ідеалів демократії та громадянського суспільства, заради облаштування своєї домівки, вулиці, рідного села, селища, міста, всієї нашої України.
Ви покликані щиро і чесно попри всі труднощі працювати на найвідповідальнішому рівні влади, забезпечуючи щоденне життя територіальних громад. І виявом поваги людей до результатів вашої роботи є те, що органам місцевого самоврядування (на відміну від Президента, уряду, Верховної Ради) громадяни все ще переважно довіряють.
Хочу адресувати вам слова шани й щирої подяки за той внесок, що ви робите в розбудову незалежної, демократичної, справедливої, заможної України.
Усі ми знаємо причину складнощів та напруження, які постійно супроводжують вашу роботу. На жаль, в Україні можливості місцевого самоврядування істотно обмежені: у цьому зацікавлена найвища влада держави. Адже сильне місцеве самоврядування неодмінно поховає той політичний режим, що не спирається на підтримку людей. І тому нинішня антидемократична влада забирає в місцевого самоврядування вкрай необхідні для нього права й ресурси, залишаючи йому лише обов’язки.
Виявом цього став, зокрема, ухвалений внаслідок безпрецедентного тиску на парламент державний бюджет-2004, який є для влади лише кошторисом для проведення майбутньої виборчої кампанії. Заради свого самозбереження режим пішов навіть на скорочення мінімальної зарплати тоді, коли відбувається значне подорожчання харчів та основних послуг.
Переконаний: місцеве самоврядування неминуче стане джерелом потужної суспільної ініціативи та рушієм демократичних перетворень. Але для цього потрібне політичне розв’язання питань щодо:
розмежування компетенцій і повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, насамперед — через механізм децентралізації влади, утворення повноцінних виконавчих органів районних та обласних рад;
підкріплення відповідальності місцевого самоврядування ресурсами, потрібними для виконання покладених на нього обов’язків, і найперше — власними доходами, майном та землею;
визначення системи стосунків між територіальною громадою, районом та областю;
запровадження принципу повсюдності місцевого самоврядування, за якого не буде території поза юрисдикцією територіальної громади;
визначення статусів сільського, селищного і міського голів, депутатів місцевих рад та їхній правовий захист;
запровадження договірного принципу виконання делегованих повноважень, згідно з яким делегування повноважень обов’язково має супроводжуватися і наданням необхідних для їх здійснення коштів;
законодавчого закріплення ролі й місця асоціацій місцевих влад та інших інститутів, які репрезентують інтереси місцевого самоврядування;
впровадження механізмів та процедур громадської участі у розв’язанні місцевих проблем;
формування механізмів партнерства — і між державною владою та місцевим самоврядуванням, і між місцевим самоврядуванням, громадськістю та бізнесом.
І для здійснення всього цього не потрібно великих коштів. Для цього потрібно тільки, щоб цілі державної влади збігалися зі сподіваннями суспільства, щоб була політична воля для відповідних змін у законах та в культурі суспільних відносин.
У цьому — корінь проблем не лише місцевого самоврядування, а й багатьох інших нерозв’язаних проблем України.
Важливо усвідомити: без зміни правлячого режиму докорінно поліпшити ситуацію із самоврядуванням в Україні не можна. Але вже сьогодні вкрай потрібно сконцентрувати зусилля демократичних сил на ухваленні законів, які істотно допомогли б реалізувати потенціал самоврядування. Йдеться про:
нову редакцію Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», що її Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування вже подав на розгляд Верховної Ради України. Стисло суть цього закону можна викласти однією фразою: місцевому самоврядуванню — права, а не лише обов’язки;
нову редакцію Закону «Про місцеві державні адміністрації», яка випливатиме з підвищення ролі виборних органів самоврядування і залишатиме за адміністраціями лише функції контролю й нагляду;
Закон «Про територіальний устрій в Україні», що, зокрема, гарантуватиме повсюдність місцевого самоврядування;
Закон України «Про комунальну власність», який зупинить розкрадання комунальної власності та майна;
Закон «Про розмежування земель державної та комунальної власності», що припинить зловживання землею, зробить територіальні громади господарями на власній землі.
Усі перелічені законопроекти випливають з нашого комплексного бачення шляхів побудови дієвого місцевого самоврядування в Україні і є лише першими кроками такої розбудови.
Увесь історичний досвід учить нас: без розвиненого дієвого місцевого самоврядування подальший розвиток України як демократичної держави неможливий. Я впевнений, що ми розбудуємо справжнє самоврядування, бо маємо чіткі цілі, знаємо, що саме потрібно змінювати, як і в якій послідовності. Ми зробимо це попри маніпуляції та фальсифікації, що на них іде заради власного збереження теперішня влада, попри демагогію та брехню, попри шалений тиск з боку правоохоронних та фіскальних органів, які нині перетворено на знаряддя політичної розправи.
Ці жорсткі умови тільки прискорюють дорослішання нашого суспільства, і особливо тієї його частини, яка пов’язала свою долю з місцевим самоврядуванням.
Хай вам щастить у наступному році, який має стати роком докорінних змін у нашій Україні.
Будьмо разом. Разом ми переможемо!