Нова норма: Верховна Рада ухвалила Кримінально-виконавчий кодекс України (далі — КВК).
Це означає, що новим законом врегульовано виконання таких нових для нашої країни видів кримінального покарання, як арешт та обмеження волі.
Засуджені до арешту утримуються в умовах ізоляції від одного до шести місяців. Ці особи відбувають покарання, як правило, за місцем засудження в арештних домах, а військовослужбовці — на гауптвахті. Їх утримують ізольовано — окремо чоловіків, жінок, неповнолітніх та засуджених, які вже відбували покарання в місцях позбавлення волі.
Одне слово, на засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені законодавством для осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі. Причому деякі з таких обмежень для засуджених до арешту навіть суворіші, аніж для тих, хто відбуває покарання у вигляді позбавлення волі. Так, їм забороняється побачення з родичами та іншими особами (за винятком адвокатів), одержання посилок (передач) і бандеролей (за винятком посилок, що містять предмети одягу за сезоном).
Засуджених до арешту можуть залучати до безоплатних робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості і не більше як на дві години на день.
За порушення порядку відбування покарання до засуджених до арешту можуть застосовуватися різні стягнення, зокрема і поміщення до карцеру на 10 діб.
Засуджені до обмеження волі відбувають покарання у виправних центрах зазвичай у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їхнього постійного місця проживання строком від одного до п’яти років. (Виправний центр є кримінально-виконавчою установою відкритого типу. Покарання у ньому не передбачає ізоляції від суспільства, але обов’язкові нагляд за засудженим і залучення його до праці).
Засуджені до обмеження волі прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Однак з урахуванням особи та інших обставин справи суд може прийняти рішення про направлення засудженого до виправного центру під вартою. У такому самому порядку направляються до місця відбування цього покарання засуджені, які вчасно не прибули до виправного центру і перебували у розшуку.
Засуджені до обмеження волі мають широке коло прав (особливо в порівнянні із засудженими до позбавлення волі та арешту). Так, їм дозволено носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грошима без обмежень, відправляти листи, отримувати посилки (передачі) й бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць. За поважних причин вони навіть можуть отримати дозвіл на короткочасні виїзди за межі виправного центру (скажімо, за потреби звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування, для складання іспитів у навчальному закладі, для попереднього вирішення питань трудового та побутового влаштування після звільнення тощо).
Водночас на таких засуджених покладається ціла низка обов’язків, без чого покарання у вигляді обмеження волі як таке не матиме сенсу. Ця категорія засуджених зобов’язана: сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією центру; постійно перебувати в межах виправного центру, залишати ці межі лише за спеціальним дозволом; проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках (перебування у вільний від роботи час поза гуртожитком можливе зі спеціального дозволу адміністрації центру).
Засудженим до обмеження волі забороняється: доставляти і зберігати на території, де вони проживають, заборонені предмети, вироби та речовини; вживати спиртні напої і пиво, наркотичні та інші одурманюючі засоби. Засуджені, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а передачі, посилки — огляду.
Засуджені до обмеження волі, які не допускають порушень встановленого порядку, після відбування шести місяців покарання можуть за рішенням начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку із своїми сім’ями.
До порушників встановленого порядку можуть бути застосовані, зокрема, такі стягнення, як: заборона проживати поза гуртожитком, заборона виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час, поміщення у дисциплінарний ізолятор строком до 10 діб.
Звертаємо увагу, що обов’язковим елементом покарання у вигляді обмеження волі є залучення засудженого до праці. Трудяться вони, як правило, на виробництві виправних центрів, але можуть також працювати на договірних засадах на інших підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою діяльністю. Труд таких засуджених регламентується законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. Засудженим належить виплачувати не менше як 75% загальної суми заробітку.
Для довідки: КВК прийнято Верховною Радою 11 липня 2003 р. Він набирає чинності з 1 січня 2004 р. З повним його текстом можна ознайомитись в «Голосі України» за 29 серпня ц. р.