Якось моя добра знайома запропонувала мені відвідати в пологовому будинку її невістку. Ми, як це в нас заведено, начепили марлеві маски і, побоюючись зайвий раз зітхнути і видихнути чи, не дай Боже, пчихнути, ввійшли до палати. Там було шість ліжок. Точніше, три великі для мам і поруч три малесенькі для немовлят. Наш прихід сприйняли неоднозначно: породіллі і їх відвідувачі дивилися на нас якось дивно.
Розгадка прийшла разом з медсестрою. Знаєте, що вона, ввійшовши до кімнати, одразу суворо наказала нам? Якщо гадаєте, що вийти, то глибоко помиляєтеся. Вона порадила негайно зняти наші недоречні пов’язки. Пояснивши двом літнім нездарам, що дитина, мовляв, з перших годин появи в цьому світі має дихати тим самим повітрям, що і його мати, родичі, знайомі та все інше людство. А сповивати маля і зовсім немає потреби, коли є зручні повзунки і кофтинки. Шапочку? Як хочете, але краще без неї. Навіть на вулиці, адже морозу немає...
Нині в середньому на одну німецьку родину припадає одна дитина. Здавалося б, ставлення до дітей повинно бути трепетне і дбайливе. Але жодного пієтету стосовно нащадків у Німеччині не спостерігається: усе відбувається за заздалегідь спланованим й упорядкованим сценарієм. Утім, у цьому — всі німці.
Так, дітонародження в німецькій родині практично завжди суворо планується. Для цього процесу, на думку німецьких жінок, найпридатніший вік 30—35 років. Чому? Адже це так пізно і... небезпечно. В Україні, приміром, навіть 28-річну жінку образливо називають «старонароджуваною». А ось для німців 35 років — не пізно, а тим паче не небезпечно, з огляду на рівень сучасної медицини. Хоча справедливості заради зазначу, що ледве не четверта частина малят тут з’являється на світ за допомогою кесаревого розтину. Утім, це в наш час відбувається не тільки в Німеччині...
До того ж мамі і татові, перш як заводити чадо, необхідно зробити кар’єру і заробити грошей, щоб забезпечити своїй дитині гідне життя. Тим паче, якщо немає гідного кандидата в батька, майбутній мамі потрібно сколотити капітал. До речі, один з постулатів німецького способу життя, так звані три «к» — «кюхе, кіндер, кірха» — на сьогодні трішки застаріли. Якщо з кірхою все в порядку, німці народ релігійний, то з кухнею і дітьми є певні труднощі. З кухнею, тому що простіше і легше харчуватися в кафе і ресторанах, а з дітьми... Заводити їх така морока, і знову-таки економічна криза!
І ще аргумент з точки зору німецьких норм життя на користь пізнього «придбання» дитини. Дуже часто мама працює лише половину дня, до обіду, щоб бути довше з дитиною. Матеріальне становище родини на той час це вже дозволяє. Але є ще одне пояснення такому скороченому робочому дню: річ у тім, що більшість дитячих садків і ясел у Німеччині працюють тільки до 14-ї години. Є, звичайно, і з повним днем, скажімо, до 17—18-ї години, але їх вкрай мало. І взагалі, щоб «забити» місце для дитини в дитячому садку чи яслах, треба подбати про це чи ще до її народження, або, у крайньому разі, з перших днів життя маляти. Парадоксально, але за наявності демографічної кризи дитячих садків і ясел у Німеччини бракує, а школи наповнено на 100 відсотків.
Якщо говорити про «турботу держави про дітей», то вона дуже відчутна, тому що із самого народження до «глибокої зрілості» — 27 років — тут виплачують так званий «кіндер-гельд», фінансову допомогу, що є дуже істотним збільшенням до сімейного бюджету.
...Незабаром у Німеччині перше дитяче передноворічне свято: день святого Миколая. Саме 6 грудня він «приносить» дітям яскравий, великий чобіток чи полотняний мішечок з усілякими солодощами. А батьки попереджають, що свій подарунок одержать тільки слухняні та старанні. І діти стараються з усіх сил...
Мюнхен.
