Битва за бюджет-2004, як і очікувалося, завершилася перемогою парламентської більшості. Щоправда, невідомо, якою ця перемога буде для уряду Віктора Януковича. Тріумфальним маршем прем’єра у президентських перегонах чи пірровою? Невідомо, як гукнеться вона і для політичної реформи, що виходить на передній план у роботі парламентаріїв. Власне, нині важко спрогнозувати, чим закінчиться робота над проектом змін до Основного Закону для нинішнього складу Верховної Ради. Тим паче, що в кожної політичної сили, представленої у парламенті, свої інтереси. Насамперед, пов’язані з президентськими виборами.
Два тижні очікувань
Глава держави минулого тижня в інтерв’ю нашим колегам підкреслив: «До останнього моменту, коли ще можна проголосувати конституційну реформу, залишилося два тижні». На його думку, часу достатньо. І Леонід Кучма висловив упевненість, що «реформа буде реалізована». Понад те, Президент України вважає, що більшість можна створити із запасом у понад 300 голосів.
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин під час поїздки до Кіровоградської області висловив думку, що політичну реформу можна буде здійснити лише за умови, коли політики прагнутимуть задовольнити запити суспільства, а не партійні інтереси. І для таких слів у нього є всі підстави.
Як стало відомо з поінформованих джерел, «Наша Україна» свідомо не загострювала боротьбу довкола урядового проекту Державного бюджету на наступний рік. Її політтехнологи нині опрацьовують варіанти блокування політичної реформи. Особливо з огляду на те, що комуністи вже давно вважають своєю стратегічною метою формування нової моделі влади. А соціалісти завжди були прихильниками модернізації владної системи. Отже, в «Нашої України» завдання не з легких. Тим паче, що більшість продемонструвала здатність блокування парламентської трибуни від опозиціонерів під час голосування за бюджет.
Щоправда, у змісті політичної реформи закладено чимало «каменів спотикання». І стосовно системи обрання і глави держави, і народних депутатів. А поле для маневру досить обмежене і для більшості, і для опозиції.
Новий квартет — старі проблеми
Поява опозиційної «четвірки», на думку оглядачів, нагадала про президентські вибори 1999 року. Саме тоді четвірка кандидатів на найвищу посаду в Україні — опонентів нинішнього глави держави — вперше спробувала об’єднатися для перемоги на виборах. Однак часто-густо їхні дії нагадували байку Леоніда Глібова «Квартет».
Щоправда, попервах нинішня опозиційна «четвірка», на відміну від своїх попередників, була налаштована досить рішуче, координувала свої дії і повела потужну атаку на главу держави.
Проте після того, як Президент України запропонував провести політичну реформу, ситуація поступово видозмінювалася. А з наближенням президентських перегонів почала віддзеркалювати — майже один до одного — проблеми 1999 року. Особливо після того, як Віктор Ющенко і «Наша Україна» зазнали відчутних втрат після відвідин Донецька і Сум.
Якщо комуністи і «Наша Україна» одразу вважали одне одного попутниками, то нещодавно в «нашоукраїнців» з’явилася ще одна проблема. Першою неприємною «ластівкою» став лист одного із лідерів соціалістів Йосипа Вінського, який запропонував опозиціонерам висунути єдиним кандидатом на посаду Президента України Олександра Мороза. І хоч дії Вінського були розкритиковано соратниками, схоже, соціалісти від своєї точки зору не відмовляться. Так, Микола Рудьковський в інтерв’ю одному з інтернет-видань висловив свої аргументи на користь того, чому Олександр Мороз має бути єдиним кандидатом у президенти від опозиції. Чи не нагадує нинішня ситуація осінь 1999 року?
Водночас оглядачі висловлюють обережну думку про те, що не відмовиться від президентських амбіцій і Юлія Тимошенко. І її мовчання у цей період — найяскравіше підтвердження цієї тези. Схоже, штаб Юлії Володимирівни у ці дні також прораховує усі варіанти. Зокрема, щодо її участі в президентських перегонах. Особливо з огляду на мовчанку Віктора Ющенка стосовно розподілу посад після перемоги на виборах. Тягати каштани з полум’я безплатно ніхто не хоче. А так можна буде в майбутньому і поторгуватися за голоси виборців.
Тож, що ближче до президентських перегонів, то більше нова «четвірка» своїми проблемами починає нагадувати «канівську», яка безславно програла змагання за найвищу посаду в державі.
Броунівський рух у більшості
Подібні проблеми переживає і парламентська більшість. «Донецькі», інтереси яких уособлює Партія регіонів, сподіваються на те, що єдиним кандидатом від більшості стане Прем’єр-міністр України Віктор Янукович. Водночас про свої президентські амбіції сказав і лідер Народно-демократичної партії Валерій Пустовойтенко, і поки що від своїх слів не відмовляється. Навіть, попри тиск, який чинять на НДП. Скажімо, фракція народних демократів нині опинилася на межі розпаду після виходу з неї Олександра Карпова.
Не проти того, щоб узяти участь у президентських перегонах і лідер «Трудової України» Сергій Тігіпко. Щоправда, своє прагнення він обумовлює обережним, «якщо більшість не висуне єдиного кандидата». Так само обережно кажуть про свого кандидата і об’єднані соціал-демократи, яких влаштовують постаті двох Вікторів: Януковича і голови партії Медведчука.
Різне бачення у представників більшості і шляхів політичної реформи. Так, Сергій Тігіпко вважає, що главу держави треба обирати всенародно. А депутати-мажоритарники продовжують наполягати на змішаній системі парламентських виборів.
Хто зможе об’єднати ці полярні точки зору, кому під силу переконати більшість у необхідності подальшого еволюційного, а не революційного розвитку нашої держави? Запитання це сьогодні риторичне і на нього поки що відповіді немає. Ймовірно, що не буде відповіді на нього і найближчим часом. Можливо, вдасться це зробити після того, як стануть відомі результати політичної реформи.
