Основу економіки Вінниччини становлять підприємства харчової та переробної промисловості. Під час проведення в області днів газети «Голос України» журналістам приємно було дізнатися, що загалом обсяги виробництва промислової продукції у регіоні зросли з початку року втричі. Сталося це, як нам пояснили фахівці, насамперед завдяки харчовикам й переробникам: їхня частка у загальній кількості промислових виробів сягнула 59,3 відсотка. Це вже не ті підприємства, що були вчора — із застарілою технологією виробництва й фасування продукції. Переважна більшість колишніх молочарень чи консервних заводів кардинально оновила виробництво. А там, де налагодили співпрацю з інвесторами, створили заводи європейського зразка.
Одне з таких виробництв — компанія «Nemіroff». «Бути у Немирові і не відвідати компанію «Nemіroff» — все одно, що бути в Римі...» — пожартував заступник голови Немирівської райдержадміністрації Олександр Лесько (на знімку вгорі ліворуч), запропонувавши оглянути виробництво. Прикметно, що названі підприємства, досягнувши вражаючих показників, не припиняють розвиватися: на одному й на другому нині триває масштабне будівництво. Так, лікеро-горілчана компанія «Nemіroff», продукцію якої знають у 30 країнах близького й далекого зарубіжжя, завершує будівництво нового заводу. Вже в грудні цього року розпочнуть пусконалагоджувальні роботи першої виробничої лінії. Ще три технологічні конвеєри стануть до ладу в першій половині наступного року.
Новий завод — нова продукція
Компанія «Nemіroff» тим самим має намір частково змінити профіль виробництва. Про це ми дізналися від головного технолога підприємства Олександра Цвеня, який показував новий завод. На кожному з чотирьох поверхів майже десять бригад різного профілю завершують будівельно-монтажні роботи, а спеціалісти встановлюють обладнання...
Першою монтують лінію з випуску слабоалкогольних напоїв: 24 тисячі пляшок сходитимуть з конвеєра протягом однієї години. Раніше, уточнимо, таку продукцію не «розливали». Ідею щодо її виробництва підказали споживачі.
Ще три лінії, загальною потужністю 50 тисяч декалітрів на добу, буде задіяно на виробництві традиційних міцних напоїв.
Успіх підприємства залежить від багатьох чинників. Помиляється той, хто вважає, що головну роль у цьому відіграли інвестори. «Розкрутити» торговельну марку допомогла висока якість продукції. Досягли її завдяки якісній сировині. Поруч з лікеро-горілчаним розташовано спиртозавод. Збудований 130 років тому, він нещодавно пережив період оновлення: тут встановлено сучасне обладнання, впроваджено низку технологічних новинок. Все це працює на загальний успіх.
До всього, тут ще вміють берегти старі традиції. Про одну з них повідав ветеран виробництва, колишній директор підприємства Микола Шаповалюк. У всі часи тут вважали за обов’язок високо тримати заводську марку. Пам’ятають про це й нині. Директор підприємства Степан Глусь уточнив, що якість — головний критерій в оцінці роботи кожного: від рядового робітника до керівника.
Хоч як дивно, навіть вода, яку використовують для виробництва горілчаних виробів, також впливає на їхню якість. Джерела у Немирові чисті, як сльоза. Заводчани кажуть, сам Бог послав їх. Незважаючи на це, воду, яку беруть з глибоких артезіанських колодязів, все одно доочищають.
Голова Немирівської райдержадміністрації Михайло Матієнко називає горілчану компанію «Nemіroff» рятівним кругом для бюджету. Досить сказати, що лише акцизний збір вона сплачує у величезному розмірі — приблизно мільйон гривень щоденно(!). Жодних боргів не має перед бюджетом. Тут висока зарплатня. Із введенням в дію нового заводу збільшиться кількість робочих місць. Відрахування до бюджету, зрозуміло, також зростуть.
Дорогу за власні кошти
Ольга Гордієнко очолює сільраду в селі Мухівці Немирівського району вже два десятки років. Люди так довіряють їй, що готові пристати на будь-яку її пропозицію. Навіть тоді, коли мова йде про виділення власних коштів на загальну справу. Мухівці чи не єдине на теренах області село, де окремі дороги прокладено за кошти тих, хто користується ними.
Цей населений пункт має свою специфіку: приблизно половина його працездатних мешканців трудяться в райцентрі — на згаданому лікеро-горілчаному заводі, інших підприємствах. До міста, як кажуть, рукою подати, ось і користуються цим селяни. У місті, як відомо, платня стабільніша. Та й заробітки вищі порівняно з тими, що у місцевому сільгосппідприємстві, хоча воно одне з кращих в районі. Щоправда, про великі статки жителів села годі й казати.
Ось чому сільський голова, як вона сама зізналася, спершу мало вірила, що односельці дослухаються до її пропозиції скинутися грішми, аби прокласти в селі дороги з твердим покриттям. Але люди пішли на таке. Чому? «Бо хочуть жити по-людськи, — коротко відповіла Ольга Миколаївна. — Що користі тримати гроші в панчосі...»
Розмір плати встановили диференційований. Для тих, хто має власне авто, він становить сто гривень, у кого його нема — п’ятдесят, а для соціально незахищених ще менше — двадцять п’ять гривень. Всі дороги, звичайно, у такий спосіб не збудувати. Але сільського голову радує інше: люди починають мислити іншими категоріями: «моє» — не тільки те, що на власному подвір’ї...
Так само за власні кошти прокладали газопровід вулицями села. У Мухівцях він проліг на відстані 4,5 кілометра, а в селі Шолудьки цієї самої сільради — на 5 кілометрів. Підведення газової мережі до будинку коштує не менш як дві тисячі гривень. Ще півтори тисячі треба витратити, щоб можна було користуватися блакитним вогником в самій оселі. Далі їх треба обов’язково передати на баланс ВАТ «Вінницягаз». Так передбачено чинним законодавством, адже спецмережі потребують відповідного обслуговування.
Ось тут і виникає непорозуміння. Сільський голова не розуміє, чому газовики отримують те, що є насправді власністю селян: вони розрахувалися за матеріали й роботу власними грішми, а тепер все це переходить в інші руки, та ще й задарма. Надто дорогий подарунок, кажуть селяни. Вони вважають, що обласна влада мала б вивчити це питання і заступитися за них. Можна, скажімо, передавати мережі в оренду, чи викуповувати їх. Або провести розрахунки шляхом зниження тарифів...
Колекція картин у... санаторії
Більш як 300 художніх полотен відомих майстрів живопису нашого часу налічується у колекції Немирівського санаторію «Авангард» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Директор санаторію заслужений лікар України Юрій Ладуба не без гордості каже, що такою кількістю робіт не може похвалитися жоден лікувально-оздоровчий заклад. Галерея — його дітище. Те, що твори живопису також є цілющими ліками, ні в кого з відпочивальників не викликає сумніву. Але створювалася виставка не з цією метою.
Ладуба надзвичайно закоханий у рідний край. Зрештою, це відчувалося уже з перших хвилин спілкування з цією одержимою людиною. Інтелігентність, висока культура — на це найперше звертають увагу відпочивальники під час спілкування з головним лікарем. Господарських клопотів у нього — хоч відбавляй. Та все-таки Юрій Миколайович знаходить час для відродження острівця духовності у величному палаці, де розмістився головний корпус санаторію.
Рівно десять років тому до Немирова приїхала на відпочинок група столичних художників, очолювана нинішнім президентом Академії мистецтв України народним художником Андрієм Чебикіним. До слова, митець родом з Вінниччини, із Гайсинського району. Вражені красою палацу і дендропарку, на території якого він розташований, митці забули про відпочинок. Щодня ставали за мольберти. Від побачених полотен у головлікаря, як він сам зізнається, засвітилися очі. Тоді він вперше загорівся бажанням залишити їх у стінах палацу. Картинами митці розрахувалися за проживання та процедури. Взаємовигідна співпраця триває дотепер: уже відбулося десять мистецьких пленерів.
До речі, кожна із 300 робіт за тематикою тісно пов’язана з минулим і сьогоденням краю. Пропозиція про тематичний напрям пленерів належить Ладубі.
Повернулися з перемогою
Родзинкою газетної акції став турнір з міні-футболу. Він відбувся з ініціативи редакції у Вінницькому спорткомплексі «Колос». Крім команди «Голосу України», в ньому взяли участь команди «Влада» (облдержадміністрація), «Податківець» (обласна податкова адміністрація) і «Поштовик» (обласна дирекція «Укрпошти»).
Після двох перемог над «Податківцем» і «Поштовиком» «голосоукраїнці» вибороли перше місце. Другими стали поштовики, а третіми — податківці. «ГУ» висловлює щиру вдячність заступнику голови облдержадміністрації Сергію Татусяку, голові обласного спорткомітету Федору Новіку та директору спорткомплексу «Колос» Олександру Мендусю за допомогу в організації і проведенні турніру. Бажаючих зіграти матч-реванш, а такі думки висловлювалися після змагань, щиро запрошуємо до редакційного спортзалу.
Вінницька область.
