Врожаю підкинуть польових «вітамінів»

Не тільки Україна зазнала збитків через недорід минулого літа. Вперше за останні 60 років перехідний запас продовольчого і фуражного збіжжя у світі опустився до найнижчої позначки — 135 мільйонів тонн. Зазвичай резервні запаси становили близько 200 мільйонів. У країнах Західної Європи, прагнучи до здорового способу життя і насамперед раціонального «живого» харчування, дедалі менше включають у своє меню борошняних виробів. Тому й потребують там здебільшого не продовольчого, а фуражного зерна, яке використовується у кормовиробництві та промисловості. Чого не скажеш про українців, котрі окраєць чорного чи «сірого» буханця споживають під час сніданку, обіду і вечері. Нинішня зернова криза на фоні зубожіння і недоїдання більш як 80 відсотків населення змусила уряд замислитися над урожаєм-2004.

«Ганьбою і соромом» для всіх аграріїв назвав віце-прем’єр Іван Кириленко недобір урожаю нинішнього року, а також «хлібну» кризу. І закликав не повторювати «трагедію 2003 року». Бо хліб, мовляв, це не лише продукт харчування, а й велика політика.

Спочатку високий урядовець підняв на нараді кількох начальників обласних управлінь сільського господарства і продовольства. Запитання для всіх прозвучали однакові: скільки недосіяли озимини і яку кількість одержали сходів. Відповіді не порадували. Херсонська область впоралася тільки з половиною площ, відведених під озимі культури. Запорізька недосіяла 40 відсотків, а Крим має задовільні сходи лише на 60 відсотках. Загалом Україна зменшила цієї осені свій озимий клин на мільйон гектарів. Якщо врахувати, що кожної весни доводиться пересівати щонайменше півтора мільйона гектарів, то картина вималювалася аж ніяк не втішна.

На зібранні прозвучала статистика: за останнє десятиріччя використання мінеральних добрив в АПК зменшилося у 24 рази. 

Після «розминки» державні мужі звернулися до патріотизму керівників хімічних підприємств. І запропонували їм підписати угоду «про узгодження дій». За цією партнерською «грамотою» хіміки повинні забезпечити селян мінеральними добривами «згідно з рознарядками обласних та районних управлінь сільського господарства і продовольства». Ціна мінеральної поживи не повинна перевищувати своєї собівартості. Тобто, добрива мають бути дешевшими від ринкової вартості щонайменше на 150 гривень.

Де візьмуть фінансово знекровлені СТОВи кошти на цю «розкіш»? Іван Кириленко повідомив, що уряд виділив сільгосптоваровиробникам 360 мільйонів гривень як компенсацію за посіви озимини. Використати ці «вливання» потрібно на придбання продукції партнерів-агрохіміків.

Директори восьми найбільших хімічних підприємств України підписали угоду. Дев’ятий, голова правління ВАТ «Азот» з Черкас Володимир Бєлий, спочатку відмовився поставити свій підпис, вважаючи, що виконання угоди не вигідне для його підприємства. Крім того, «гряде» чергове подорожчання газу, електроенергії, яке автоматично призведе до скачка цін на добрива...

Однак наполегливі чиновники Кабміну своїми методами «переконали» черкаського «бунтаря». Присутній на нараді народний депутат України Сергій Терещук, заявив: аби виробники мінеральних добрив не погодилися на запропоновані умови — Верховна Рада вимушена була б ухвалити запровадження мита на експорт їх продукції...

Отже, спільними зусиллями уряду і парламенту вдалося укласти угоду між агрохіміками і селянами. Створено робочу групу, яка контролюватиме виконання домовленостей. Але чи забезпечить вона щедрий урожай, коли більшість добитих до ручки «реформованих» господарств не мають ні тваринницьких ферм, ні кілограма органіки? Коли у касі віє вітер? Виділених урядом коштів на придбання міндобрив вочевидь недостатньо. Одній Черкащині, приміром, необхідно витратити на підживлення посівів більше 80 мільйонів гривень. Нагадаю, на всі області виділено 360 мільйонів...

То на що розраховують «романтики» від агрополітики? Запитання, ясна річ, риторичне. Бо хіба вилікуєш тяжко хвору людину одними лише вітамінами? Причому, «хімією»?

 

Черкаська область.