Із найкращою гандболісткою світу ХХ століття, президентом київського клубу «Спартак», легендарною Зінаїдою ТурЧиною ми зустрілися у столичному Палаці спорту під час восьмого розіграшу Кубка Ігоря Турчина.
— Чим відрізняються нинішні змагання від попередніх? — запитала свою співрозмовницю.
— Офіційно цей турнір восьмий. А насправді він проводиться вже вдесяте. Перші два проводив гандбольний клуб «Спартак» на рівні клубних команд. А відмінність турнірів тільки у складі учасників. І, що оригінально, цього разу ми провели матч ветеранів московських клубів і київського «Спартака».
— Хто нині є лідером української збірної? Чи є в нашій команді зірки рівня спартаківок, котрі майже два десятки років царювали на гандбольних майданчиках світу?
— Лідерами збірної можна назвати Марину Вергелюк, Олену Цигицю (знову-таки спартаківки). Тепер вони грають у закордонних клубах. Гандбол нині помітно змінився, і, звичайно, теперішні зірки відрізняються від «тих» — не хочу вихваляти Макарець, Бобрусь та інших моїх колег по команді. Але...
— На що розраховує наша збірна на чемпіонаті світу в Хорватії, котрий починається наступного тижня?
— На останньому засіданні виконкому Федерації гандболу України перед збірною поставлено завдання потрапити до шістки кращих, щоб здобути олімпійські ліцензії. Це, звичайно, ідеальний варіант, а там уже як вийде. Може, фортуна повернеться до нас обличчям. Дуже хотілося б, адже Україна завжди була гандбольною державою світового рівня.
— Що можете сказати про наших суперниць по групі?
— Дехто стверджує, що, мовляв, для нас зустріч зі збірною Казахстану — прохідна гра. Насмілюсь не погодитися. За часів Союзу це справді була республіка, де гандбол тільки зароджувався. Нині збірна Казахстану — дуже сильна команда (там грає чимало росіянок). Гадаю, нашим дівчатам доведеться серйозно поборотися. А першого ігрового дня вони зустрінуться з Норвегією. Ця збірна і команда Румунії — визнані гранди. Взагалі, щоб не наврочити, наперед щось говорити не хочу. Дасть Бог, усе буде гаразд.
— Чи вдасться цього разу зібрати у команді найсильніших?
— Так. До неї залучено всіх легіонерів. Головне, щоб був у команди здоровий бойовий дух. А майстерності не позичати.
— Цікаво, як сьогодні живе «Спартак»? Які зміни в команді? Які проблеми? Хто його друзі, недоброзичливці?
— Наше щастя, що є Олександр Олександрович Омельченко, який приділяє команді щонайбільше уваги. Під його патронатом гандбольний клуб «Спартак» уже протягом шести сезонів бере участь у турнірах єврокубків, міжнародних турнірах.
Цього року команду, на жаль, залишили Марина Вергелюк (виїхала до Словенії) і Ганна Сюкало (до Угорщини) — наші провідні гравчині. Втримати їх не змогла, бо зарплата там, звісно, вища. Є у нас перспективна молодь, але їй, зрозуміло, треба ще багато працювати.
— А які плани «Спартака» на виступи в Європі та в Україні?
— Минулого сезону ми дійшли до фіналу Кубка кубків, але нам не пощастило. А нинішнього радітимемо виходу навіть до чвертьфіналу. Я вже казала, що нинішній «Спартак» — молода команда. І півфінал для неї — ще складне завдання. Потрібно кілька років, щоб дівчата зміцніли, набули досвіду міжнародних виступів. А в Україні... Нам із запорізьким «Мотором» боротися поки що важко. Але, гадаю, друге-третє місце буде наше.
