Ім’я Соломія популярне на Тернопільщині, де шанують пам’ять про видатну землячку, примадонну світової опери Соломію Крушельницьку. Вона народилася 1872 року, згодом батьки переїхали до села Біла під Тернопіль, Соломія вчилася у Тернопільській гімназії. Наректи дівчаток Соломіями — чи не єдине, чим можуть тернопільці нагадати про співачку, від інших задумів лишився тільки камінь на майдані Мистецтв.
— Ідея віддати шану Соломії, спорудивши в Тернополі перший у світі пам’ятник співачці, виникла понад двадцять літ тому, — розповідає голова благодійного фонду “Соломія” Марта Подкович. — Тоді на зібрані Фондом культури кошти встановили символічний камінь на місці майбутнього пам’ятника на майдані Мистецтв. Назва майдану була виправдана: до широкоформатного кінотеатру, обласного краєзнавчого музею мали приєднатися нові корпуси обласної бібліотеки і музичного училища імені Крушельницької з великим концертним залом. А в центрі майдану — пам’ятник Соломії. Але нині назва майдану звучить як насмішка над реальністю. Найкращий у місті кінотеатр “Україна” став банальною торговицею з іншомовною назвою. Бібліотека вже 16 літ є довгобудом. А на місці, виділеному під будівництво нового музучилища, — торгові ряди “секонд-хенду”. Сам майдан став стоянкою автотранспорту. І прекрасна ідея майже пропала. Одне слово, витіснили Соломію. Але громадськість Тернополя не відмовилася від наміру встановити пам’ятник. Він має постати до 135-річчя від дня народження Соломії Крушельницької (2007). Усі ці та інші питання ініціює Соломіїн фонд. Йдеться також про розширення музею Соломії Крушельницької у с. Білій. Досі музей займає дві кімнатки, а справа з будівництвом школи, яка розташована в колишньому помешканні Крушельницьких, не вирішується. Є намір створити кімнату-музей і встановити пам’ятний знак у Білявинцях.
Фонд планує перевидати фонозаписи вокальної спадщини Крушельницької на сучасних цифрових носіях. І не втрачає надії, що область згадає про будівництво нового приміщення музучилища. Тим паче що на Тернопільщині, за словами Марти Подкович, справжній вибух талантів. Парадокс: чим важче жити, тим більше обдарованих дітей приходить в училище. Це переважно діти з родин скромного достатку, часто бідність не дає їм продовжити навчання. На цьогорічних випускних іспитах професор Національної музичної академії Тамара Гнатів (вона в юності чула виступи Соломії) була зачудована прекрасним мецо-сопрано однієї з випускниць. “Дитино, ти можеш стати славою України, але треба далі вчитися!” А за що? Мама талановитої вокалістки лиш зітхнула: “Я й на квиток до Києва грошей не маю!” Така реальність. Фонд “Соломія”, як може, підтримує юні таланти, допомагає студентам поїхати на всеукраїнські конкурси, разом з училищем організував конкурс “Піаністи Тернопілля”, заснував і виплачує іменні стипендії. Але можливості фонду обмежені. В нашому діловому світі меценатів дуже мало. Марта Подкович може назвати лише кілька благодійників, котрі підтримують “Соломію”. Це керівники ВАТ “Ватра” Роман Яремчук і “Облавтодору” Микола Гнатів, директор приватного підприємства “Соломія” Сергій Прохорець, директор аудиторської фірми “Орієнтир” Василь Тарас... Вони багато допомагають талановитим дітям, а підприємство “Соломія” фінансує випуск однойменної газети. Але для того, щоб на батьківщині великої співачки постав гідний її слави пам’ятник, щоб фонд зміг реалізувати свої благородні наміри, потрібні добра воля і підтримка влади. Нещодавно про це говорили на сесії облради. Вирішили 2007 рік оголосити роком Соломії. Оголошено всеукраїнський конкурс на проект пам’ятника. Лиш доведеться шукати нове місце для нього. А ще потрібні кошти. Передусім про це мала б подбати міська влада, при потуранні якої Соломію витіснили з майдану Мистецтв. Якщо й цього разу вона залишиться осторонь, фонд “Соломія” налаштований звернутися до тернополян і піти з “шапкою” по колу. Культуру витісняють з нашого життя, але — не із сердець.
 
Тернопільська область.