Але спершу делегація Тарутинської райдержадміні-страції поїхала на Полтавщину, відвідала Сорочинський ярмарок. І ще раз утвердилася в задумі: варта клопотів справа. За чотири останні роки на виставці-ярмарку в Сорочинцях товарообіг зріс уп’ятнадцятеро! Отже, є і попит, і пропозиції. То чому б не спробувати і в себе?
Задум організації Бессарабського ярмарку в Тарутиному виник не на порожньому місці. Наприкінці ХІХ століття, як свідчать історичні джерела, селище стало головним торговельним і адміністративним центром німецьких колоній у Бессарабії. Двічі на місяць збиралися тут чималенькі базари, а двічі на рік — велелюдні ярмарки, на які прибували купці з Кишинева. Акермана, Бендер та інших міст, а також продавці та покупці з десятків навколишніх сіл і містечок. Найбільший попит на ярмарку мала вирощена в Буджакському степу високоякісна пшениця. За даними 1901 року, валовий оборот Тарутинського хлібного ринку становив понад 1,5 мільйона рублів — сума, за тодішніми мірками, величезна. Активно продавали-купували і коней, велику рогату худобу, овець, усілякий реманент, продовольчі товари тощо. Саме для задоволення потреб ринку в Тарутиному раніше, ніж у багатьох інших містечках Бессарабії, було відкрито поштове відділення для приймання та відправки кореспонденції та грошових переказів.
Голова райради Георгій Топал навіть на те місце, де задумано відродити ярмарок, нас повіз.
— Отут ось, — вказав на широку галявину на околиці селища, — і виростуть павільйони, буде влаштовано місця для автомашин.
Оргкомітет з підготовки та організації роботи ярмарку вже діє. Часу ж до його відкриття лишається не так і багато: у серпні—вересні 2004 року Тарутиному виповнюється 190 років — добра нагода зібрати гостей звідусіль. І послугує цьому Бессарабський ярмарок. Який потім стане, за задумом, щорічним.
